Розділ 29

Прокидаюсь в цілковитій тиші, проводжу рукою по постілі, що давно вже холодна і Назара поруч нема. Даю собі декілька секунд, щоб зрозуміти де я власне. В пам'яті одразу спливають слова Назара про сім'ю, дітлахів та що це тепер наша домівка.

Вчора не було ні можливості, ні сил, щоб все оглянути, тому зараз можу це сповна компенсувати. Можу тільки здогадуватись, що це наша спальня, широке ліжко, що стоїть по центру кімнати, зручність якого я вже сповна оцінила вночі. Із меблів більше нічого не має. Кімната в приємних світлих тонах в уяві вже спалахує картинка як я хочу тут організувати тут простір. Не знаходжу своїх речей, одягаю білу футболку Назара, що пахне ним, яку він залиш для мене.

Підходжу до вікна та солодко потягуюсь після сну. За вікном чудова погода, вийшовши на балкон відкривається чудовий краєвид десь вдалечині видніється річка, чи то озеро. Так спокійно і тихо порівнюючи метушливість та гучність Києва. Тут навіть чути спів птахів.

Довго не затримуюсь, вирушаючи на пошуки Назара, знаходжу його не одразу, бо погано орієнтують в будинку. Спускаюсь на перший поверх, а там Назар на кухні, щось готує. Такий зосереджений, що не хочеться заважати, а тільки стояти і милуватись ним.

- Привіт - підходжу на обіймаю його зі спини.

- Привіт, кохана, а я планував принести сніданок у ліжко. Трішки не встиг - повертається залишаючи поцілунок на вустах.

- Ммм, як романтично. Потрібна допомога? - обіймаю його за шию.

- Так - цілує за вушко, а потім ставить на стіл щойно приготовлені тости - Повертайся в ліжко, а я зараз доготую сніданок і прийду до тебе - тільки зараз помічаю, що Назар виглядає дуже серйозним і як би була причина, я би сказала, що він дуже нервує.

- Щось сталось поки я спала? - уважно дивлюсь на Назара.

- Ні, нічого - надто швидко він відповідає - А чому ти вирішила, що мало щось статись? - не підіймаючи очей продовжує займатись сніданком.

- Бо ти трішки дивний. Я би сказала знервований. Щось з компанією? - мою уяву вже не зупинити. Думаю про найгірше - Чи з батьками? - припускаю ще гірший розвиток подій.

- Ні, кохана все добре. Вибач, що налякав тебе - він відставляє ніж та підходить до мене. Лагідно бере моє обличчя в свої долоні - Я планував зробити сюрприз, але не розрахував і покинувся пізніше і тепер не буде сюрпризу - пояснює свою поведінку.

- Котику, це все? Більше нема причин? - щось мені мало віриться, що Назар через це розхвилювався, але отримую у відповідь ствердний кивок і мені нічого не залишається як повірити - Я повернусь у ліжко і буде чекати на тебе - він знову киває, не кажучи нічого ляскає мене по сідницях, а я у відповідь показую йому язик.

Довго чекати не приходиться рівно через десять хвилин до кімнати заходить Назар із дерв'яним піндносом на якому наш сніданок та два келиха з ігристим. Цікаво починається ранок не з кави.

- Ти вирішив сьогодні нікуди не їздити? - підіймаюсь з ліжка, щоб допомогти.

- Так, хочу провести з тобою весь день,  а завтра вже робочі будні і мені як завжди буде тебе не вистачати.

- Якщо ти забув, я тобі нагадаю, ми працюємо в одній компанії, чи ти мене звільнив? 

- І не мрій, ти цінний працівник - приємно це чути - після успішного контракту із компанією батька Хлої, я тебе майже не бачу в компанії - відкриваю рота, щоб заперечити, але мені не дають сказати - і перше, ніж ти щось скажеш, добре, що хоч обідаємо ми разом.

- Мені теж тебе не вистачає, але я знаю, що ввечері я буду в твоїх обіймах і всі турботи і проблеми перестають існувати - Назар усміхається, а потім різко змінюється в обличчі. Стає мега серйозним. Знову.

- Поліно, я хочу дещо сказати тобі - допомагає мені піднятись з ліжка - Ходімо на балкон, там неймовірний краєвид.

- Угу. Я вже оцінила - Назаз ставить та столик наш сніданок та не поспішає сідати. Я теж стою не рухаючись.

- Тільки не перебивай мене, будь ласка.

- Добре, Назаре - стискаю руки, щоб хоч якось заспокоїтись.

- Поліно, я кохаю тебе. Ще зі школи зрозумів, що ти та сама, що потрібна моєму серцю. Навіть, коли ми були не разом, ти завжди там була. Ось послухай, як воно б'ється, коли ти поруч - бере мене за руку та ставить на груди, де під рукою відчуваю, як гучно б'ється його серце - Я хочу, щоб ти була завжди поруч, тільки з тобою я відчуваю, що таке жити наповну. Коли ти обіймаєш мене після важкого дня, коли засинаєш раніше, ніж закінчується фільм - усміхаюсь від його слів і заворожено продовжую слухати - коли ти засмучуєшся, що щось не вийшло, але вперто продовжуєш йти до мети. Я можу ще довго продовжувати, але тоді ми тут довечора - заправляє моє волосся за вушко.

- Назаре, я теж тебе кохаю - промовляю ледь чутно.

- Я це відчуваю щодня, ти дуже вродлива, сексуальна і характерна. Я тебе обонюю всю і хочу, щоб всі знали, що ти моя. Поліно, чи станеш ти моєю дружиною? - Назар опускається на коліно тримаючи в руках кільце. Це що пропозиція, я вражена і щаслива і хочеться накинутись на Назара та зацілувати його. Мої емоції переповнюють мене.

- Так, коханий. Я стану твоює дружиною, я - Назар одягає каблучку на мій пальчик і цілую так, що я ледь триаюсь на ногах - Назаре, це неймовірно - милуюсь каблучкою на своєму пальчику, таке враження, ніби вона тут була постійно.

- Це ти неймовірна, а це лише те, що показує всьому світу, що ти моя - цілує мене в плече - А зараз ходімо снідати.

- Угу, Назаре, це найкращий сніданок. Ось чому ти був знервований - більше стверджую, ніж запитую. - Невже ти думав, що я відмовлю?

- Боявся, це дивно звучить, але чоловіки теж відчувають страх, що їх кохана може сказати ні.

- Ти б тоді відступив? - злітає моє запитання з вуст. 

- Ні, я б зробив все, аби почути твоє так. Хіба, що ти сказала, що кохаєш іншого, але  навіть не хочу це припускати.

- Нема і не буде нікого іншого, ти тільки ти. Сніданок дуже смачний - це без перебільшення правда - якщо я забажаю кожного дня такі сніданти - звісно це жарт, але цікаво глянути на реакцію Назара.