Розділ 27

Минуло два тижні.

Сьогодні дуже хвилюючий вечір, тому хочу, щоб мій образ був ідеальним. Я давно стільки часу не приділяла що одягнути на вечір. Зупиняю свій вибір на елегантній шовковій сукні-комбінації глибокого смарагдового кольору з подовженим жакетом оверсайз та туфлями на підборах. Частину волосся збираю зверху, а решта волосся спадає легкими текстурними хвилями. Завершую образ ледь помітним макіяжем. Коли збір завершено і я милуюсь своїм відображенням у дзеркалі у спальню заходить Назар, що виглядає фантастично.

- Ти розкішна, кохана від тебе неможливо відвести погляд - підходить та обіймає мене за талію. Дивимось один на одного в дзеркало. На обличчі ще видно сліди після бійки зі знайомими Люди, але його красу це зовсім не псує. Ще декілька днів і не буде сліду. Назар щоразу бунтував, коли я обробляла його рани та наносила мазь, щоб швидше синці зійшли, але я була наполегливою і результат на обличчя.

- Дякую, коханий. Я доклала максимум зусиль, щоб так виглядати - Я бачу, як темніє його погляд, як йому страшенно хочеться залишитись вдома і втілити всі свої фантазії, а не їхати до ресторану, але пропускати таку події не можемо - Ти теж дуже красивий. Ми ніби зібрались на червону доріжку - Назар одягнув сорочку з підгорнутими рукавами, що я йому подарувала та темно-коричневі класичні штани. На вішаку ще очікує піджак також кольору. 

- Дякую, киць - вкриває мою шию поцілунками.

- Ми запізнемось - ледь вдається триматись на ногах від його поцілунків, добре, що Назар мене притримує за талію. Невже моє тіло буде так завжди реагувати на Назара.

- Ні, ми будемо вчасно. Одягнеш? - Назар дістає із кишені коробочку із сережками, що мені подарував минулого тижня. Коли я запитала що за свято, Назар відповів, що кожний день зі мною це свято. 

- Так, вони будуть ідеально пасувати до цього обазу - Назар допомагає одягнути сережки і нарешті ми виходимо з квартири. За ці тижні я вже повністю освоїлась в квартирі Назара. Після повернення від батьків я жодного разу не залишалась в орендованій квартирі.

Сьогодні дуже відповідальний вечір, Хлої святкує своє день народження, а Райан її хлопець і сподіваюсь майбутній наречений планує під час святкування зробити їй пропозицію. Про це знають всі окрім Хлої. Райан зробив все аби була можливість керувати компанією з України, а Хлої вмовила батька, щоб працювати дистанційно з України. Вони з'їхались одарзу і все так закрутилось, що вже не уявляють свого життя один без одного. Швидко вони зрозуміли і відкрили свої почуття. 

- Про що думаєш? - питає Назара ставлячи свою руку мені на коліно та проводить вище.

- Про Хлої та Райана як все в них швидко закрутилось - звертаю погляд на Назара.

- Ага, я такого Райана в житті не бачив - приємно чути, що кохання до Хлої змінило Райана.

- Як гадаєш де вони оселяться? - до ресторану залишаються лічені хвилини, а мені цікаво почути думку Назара, бо я дуже не хочу втрачати Хлої як подружку. Після повернення від батьків я познайомила Хлої із Мариною і здається в нас вийшли чудові дівочі посиденьки. Марина теж запрошена на день народження із хлопцем.

- Райан мені не розповідав про свої плани, але дивлячись на все зі сторони можу припустити, що будуть жити на три країни. Більшу частину будуть все ж в Україні - усміхаюсь від почутого.

- Ура, не хочу, щоб Хлої жила далеко від мене. Мені з нею добре, вона хороша подружка - кажу Назару, коли виходимо з автомобіля.

- Хм, а згайдай як ти її спершу не сприймала - підколює мене Назар, от і бешетник.

- Бо все не так зрозуміла і я так сильно тебе ревнувала, що важко було стримуватись - проводжу рукою по його плечі, а він мене обіймає за талію.

- Як це приємно чути. Тобі нема чого сумніватись в мені, я твій на все життя. Кохаю - цілую так, що я забуваю як дихати, а тоді відпускає, бо хтось обіцяв, що ми не запізнемось.

Коли заходимо до ресторану, то одразу бачу Хлої, а поруч Райан. Яка вона красуня, шалено красива жінка, Райан теж виглядає гідно поруч. 

- Вітаю, подружко - Назар дарує квіти, а я набір прикрас, що обирали разом із Назаром. По-черзі обіймаємось.

- Дякую, Поліно. Виглядаєш неперевершено - промовляє Хлої українською. Забула сказати, Хлої та Райан почали вчити українську, бо Хлої за час спілкування із Райаном підтягнула англійську, а Райан французьку. 

- Дякую, ти також. Не можу відвести погляд - коли Назар допомагає Хлої із квітами, я не втрачаю час та запитую у Райана.

- Ти як? - шепочу на всяк випадок.

- Хвилююсь страшенно, а раптом вона мені відмовить - говорить мені, але дивиться весь час на Хлої.

- Щоб трішки тебе заспокоїти, скажу - Райан уважно мене слухає, навіть погляд переводить на мене - Хлої закохана в тебе, будь певен. Будь ласка, не роби їй боляче, вона моя подружка і я не подивлюсь, що ти друг Назара.

- Я все зрозумів - підіймає руки догори, ніби здаючись - Я сам готовий розірвати на шмаття будь-кого, хто наважиться образити Хлої.

- А в це вірю - коротко відповідаю.

- До речі, як і твій Назар, він уже вирішив питання будинком? 

- Яким будинком? - перепитую, бо не пригадую, щоб Назар мені щось таке розповідав.

- Ой, здається я сказав зайве. Хлої, може вам допомогти? - не чекаючи на мою відповідь Райан тікає, бо по-іншому я не можу сказати. Хм, про який будинок йшла мова і яка проблема була, чи є? Вирішую, що не буду лізти з цими питаннями до Назара та підставляти його друга, адже він запитав лише із чистих намірів. Почекаю поки Назар сам все мені розповість.

- Привіт - від моїх думок відволікає Марина, яка виглядає не менш ефектніше, ніж Хлої. Які ж у мене красиві подружки. Марина так і працює в кав'ярні, але тепер на посаді адміністратора і здається через місяць буде керуючою, бо відкривається ще одна кав'ярня.

- Привіт - обіймаю у відповідь - А де Віталік?

- Байк свій паркує.

- Ви приїхали на байку? - дивуюсь, бо в Марини максимально коротке плаття та високі підбори.