Розділ 20

Хоч пізно заснула і сну було замало, але це не заважає мені рано прокинутись. Лежу в обіймах Назара, що мило сопе мені на вушко. Обережно підіймаю його руку, що обіймала мене за талію та стиха намагаюсь підвестись з ліжка. Не одразу вдається, але після другої спроби вже стою поруч із ліжком. Уві сні Назар виглядає неймовірно мило. Дивлячись на нього, неможливо було не усміхнутися. Його довгі темні вії, волосся скуйовджене одне пасмо спадало прямо на чоло. Губи здавалися пухкішими, з ледь помітною, ледве вловимою усмішкою на кутиках. 

Зі зусиллям змушую себе відвести погляд від цією чарівної картини. Одягаю чергову футболку Назара та знаходжу свій телефон і тишком виходжу зі спальні, щоб Назар ще трішки поспав. Сьома година ранку, перевіряю чат із Хлої. Виявляється від неї непрочитане повідомлення. Відкриваю, а там їх селфі із Райаном і бачу на фоні вечірній Київ, отже рестораном все не завершилось. Лайкаю та пишу, щоб вона зателефонувала як прокинеться. Думаю це станеться не скоро і в неї точно буде про що розповісти.

Неспішно приймаю душ, вода гарно розслабляє тіло та додає тонусу. Після душу відчуваю себе бадьорою. Заплітаю недбалу косичку, щоб не заважало волосся готувати сніданок. Заходжу на кухню, де мене зустрічають квіти, що вчора подарував Назар. Проводжу пальчиками по пелюстках, дуже красивий букет. Згадую, що я забула забрати подарунок Назара, що він просив відкрити вдома. Пізніше треба зателефонувати до ресторану і запитати, чи вони не знаходили, бо буде дуже прикро загубити подарунок Нзара. Проходжу до холодильника, на щастя в холодильнику Назара багацько продуктів. Вирішую приготувати млинці із різними начинками соленою та солодкою. Вмикаю свій улюблений плейлист та під улюблені ритми змішую інгредієнти. Аромат в кухні неймовірний від цього одразу з'являється апетит.

Вирішую втілити свій нещодавній задум і накриваю стіл на терасі. Зі млинцями на солену начинку закінчено, потім додаю трішки ванілі та цукру. Поки смажаться млинці в кухні пахне смаженим вершковим маслом і солодким ваніліном, чомусь ці аромати для мене асоціюються із затишком та домівкою.

- Привіт, красуне - до кухні заходить сонний Назар, босий в одних боксерах, волосся скуйовджене. 

- Привіт, підходжу, щоб обійняти - цілую у щічку - Ти як?

- Чесно, не дуже. Голова сильно болить - проводить кінчиком носа по волоссю - В тебе тут такі аромати - його слова викликають мою посмішку.

- Угу, готую млинці на сніданок. Ой, млинці - швидко долаю відстань, щоб перевернути млинець, бо зовсім забула за пательню. Трішки підгорів, але їсти можна. - Ось таблетка від головного болю, підеш в душ, а потім сніданок? - Набирає склянку води та запиває таблетку.

- Дякую, моя дбайлива киця. Піду в душ. А котра година? - бачу, як йому важко дається ранішнє пробудження. Я не знаю, чи я би взагалі піднялась з ліжка після скількох випитого.

- Майже восьма. Я написала секретару, щоб вона перенесла твої зустрічі на другу половину дня, тому можна не поспішати на роботу тобі, а мені теж, якщо мій керівник дозволить? Ти не проти, що я порухала твій графік? - підморгую та обіймаю його за шию, а його руки знаходять мою талію.

- Я тільки за, щоб провести неспішний ранок в твоїй компанії. Можна, тобі можна все. Полю, мені дуже пощастило з тобою. Я шалено закоханий в тебе - від його слів з'являються мурахи по тілу.

- Я теж закохана - встигаю сказати перед тим, як губи Назара знаходять мої - Йди в душ - розриваю поцілунок.

- Слухаюсь - щіпає мене за сідниці, а тоді залишає кухню.

Переношу квіти на терасу, ставлю та стіл різні джеми, це звісно не варення мами, але теж згодиться. Роблю каву та чекаю на Назара. Рівно через десять хвилин уже з кращим виглядом Назар виходить на терасу, в руках тримаю каву, що щойно приготувалась.

- Прошу - пропоную сісти.

- Ого, киць, це виглядає дуже смачно. Готовий з'їсти все, що ти приготувала, а потім і тебе на десерт.

- Аахах, а я і не проти. Смачного. Райан виходив на зв'язок? - мені дуже цікаво чим закінчився вечір і чи Хлої не буде ні про що шкодувати.

- Дякую, тобі також - куштує млинець та заплющує очі від смакоти, мені цілком достатьо такої реакції. Я на сьомому небі. А далі відповідає на моє запитання -  Ні, ти хвилюєшся, чи Райан не образив Хлої? - Назар одразу розуміє чому мене так цікавить ця тема.

- Так, не хочу, щоб через мене Хлої пошкодувала про зустріч або ще гірше страждала - зі сумом в голосі відповідаю.

- Ну, ми всі дорослі люди і ми не можемо відповідати за вчинки інших людей, але я дуже давно знаю Райана, щоб запевнити він завжди гарно поводився із жінками, тому твоя Хлої в безпеці.

- Де ти такий розумний взявся? - відкушую млинець та запиваю кавою. Дійсно смачно вийшло.

- Там де й ти. Це найсмачніший сніданок, що я їв, дякую - цілує своїми солодкими губами.

- Будь ласка - деякий час панує тиша, кожний в своїх думках. Раптово Назар починає розмову до якої я зовсім не готова.

- До речі, ти не проти поїхати на вихідні в наше містечко, заїдемо спершу до моїх батьків, а потім до твоїх, або навпаки, як забажаєш? - несвідомо напружуюсь від почутого. Назар помічає зміну мого настрою - Я щось не те сказав, чи ти маєш інші плани на ці вихідні?

- Я навіть не знаю. Я не планувала нічого, але - не знаю, що відповісти, бо це дуже неочікувано.

- Це буде просто візит, мої батьки знають тебе, а твої мене. А про те, що ми разом я думаю можна сказати - бере мене за руку Назар, він намагається виглядати спокійно, але я бачу його очі, там нема спокою - Тим більш ми давно не бачились.

- Так, варто, хіба це не рано? - знаю дурний аргумент, але слова кажу раніше, ніж встигаю подумати.

- Ти сумніваєшся, чи хочеш бути зі мною? - спалахує Назар і я розумію чому він злий.

- Ні, звісно, що ні. Просто - не втримуюсь і пересідаю йому на руки, хочу бути ближчою - Я боюсь, що може все повторитись. Розумієш, я їхала із містечка із таким болем, що боюсь цих відчуттів знову - я обіцяла бути чесно, тому кажу те, що відчуваю.