Розділ 16

- Я і не знав, яка ти гнівна, коли ревнуєш - каже Назар, коли ми вже їдемо до нього. Одразу після офісу ми поїхали до мене, поки я швидко переодягалась в улюблені зручні джинси та футболку Назар з кимось розмовляв по телефону. Швидко освіжила макіяж та волосся зібрала у легкий пучок.

- Моя реакція теж мене здивувала, просто, не хочу, щоб хтось зазіхав на моє - знизую плечами.

- Мені дуже сподобалось, як ти повела себе. Я не знав як ввічливо сказати, що мені байдуже на її симпатії. Мені почулось, чи ти сказала коханий? - ой йо, я не думала, що Назар зрозуміє моє звернення, це вийшло раптово, а виправляти щось було недоречно.

- Так, я - от як пояснити свої слова, адже ще мало часу пройшло, щоб говорити про такі сильні почуття.

- Не виправдовуйся. Полю, мені все подобається. Піднімешся до мене? - Назар паркує авто на підземному паркінгу.

- Так, ти вирішив влаштувати побачення вдома? - Назар допомагає вийти, а я бачу, як тремтять мої руки від хвилювання. Розумію, що Назар хоче рішучості від мене, але я поки не готова до наступного кроку.

- Ні, переодягнусь і поїдемо, щоб все встигнути - підморгує мені. Підіймаємось ліфтом на двадцятий поверх, житловий комплекс виглядає дуже стильно та сучасно.

- Як давно ти тут живеш? - очима проводжу по інтер'єру.

- Декілька місяців тому переїхав, як закінчив ремонт.

- Ого, це твоя квартира? - я знала, що його компанія приносить прибуток, але щоб так. 

- Так, я взгалі дуже гарна партія. Прошу - відчиняє двері та пропускає мене вперед до свого помешкання.

- Я не тому запитала. Мені ти важливий, а не твої статки - одразу відповідаю.

- Я знаю, Полю і за це ти мені теж подобаєшся. Але мені як чоловіку важливо знати, що я можу забезпечити майбутню сім'ю - зупиняється поруч та цілує у скроню - Я швидко, почувайся, як вдома.

Назар зникає у спальні, а я виходжу на терасу з якої відкривається красивий краєвид на місто. Сучасний ремонт, все зроблено красиво та зі смаком. Милуюсь картиною, а потім повертаюсь в квартиру. Простора кухня, що об'єднана з вітальнею, але мою увагу привертає полиця на якій лежить браслет із паракорту.

Не вагаючись беру до рук розглядаючи, чи це той самий браслет, що я йому колись подарувала. За цим заняттям мене бачить Назар. Він одягнув теж джинси, а в руках тримає футболку. Я звісно знала, що він має шикарне тіло, але те що я бачу мене дуже збуджує. Він ідеально складений.

- Назаре, це той самий браслет? - необхідно хоч щось сказати, щоб він не побачив наскільки відсутність на ньому одягу мене збудужує. Думки плутаються.

- Так - коротко відповідає та підходить до мене. Футболку залишає на дивані.

- Але як? - я не вірю, що він його зберіг.

- Не підіймалась рука його викинути, він мені нагадував про щасливі моменти, що були між нами. Допоможеш одягнути? - підіймає праву руку, бо на лівій годинник.

- Звісно - намагаюсь не дивитись на його торс, а сконцентруватись на браслеті.

- А ти зберегла підвіску, що я тобі подарував? - одразу розумію про яку річ він запитує. 

- Так - вирішую, що сьогодні по поверненню додому я її одягну.

- Подобається, що бачиш? - цілує у кінчик носа, коли я закінчую із браслетом та не поспішає відпускати мене.

- Дуже, ти сам знаєш, що маєш гарне тіло - обіймаю Назара та ховаю облиичя, щоб він не бачив, як спалахнули мої щічки.

- Крихітко, я увесь твій. Від коли я тебе побачив тільки й мрію про те, щоб провести з тобою ніч, але я хочу, щоб це було взаємно - цілує у скроню, а потім в уста.

- Ми не запізнюємось? - кажу у відповідь, я теж хочу продовження, але відчуваю, що ще рано.

- Зрозумів, буду чекати, але ніхто не заборонить мені тебе спокушати - розтискає обійми та повільно одягає футболку, щоб продемонструвати м'язи.

- Ходімо, красунчику - Назара бере ключі, рюкзак та худі, а потім ми виходимо з його квартири.

Виявляється їхати недовго, Назар влаштував побачення на березі річки, де красива місцина зі столиками та вільним виходом до води. Нікого нема тільки ми і вогники, що гарно освітлюють берег річки. Коли підходжу ближче, розумію, що на столі в корзині їжа і все необхідне.

- А хто про це подбав? - дивуюсь всьому.

- Це буде мій секрет. Подобається? - хіба такий сюрприз може не подобатись. Назар бере оберемок квітів, що стояли на столі - Це тобі, крихітко. Ніщо не зрівняється з твоює красою, сподіваюсь вони тебе потішать - дарує мені польові квіти, як колись.

- Дякую, вони дуже красиві - цілую Назара, мої руки обвивають його торс.

- Цілуєшся неймовірно - каже Назар.

- Ти теж - Назар веде мене до столика. Разом розкладаємо їжу, коли все готово Назар сідає спершись на спинку, а я опиняюсь в кільці його руку. Їсти не дуже зручно, але я хочу бути ближча до нього, тому не заперечую.

По-черзі годуємо один одного та розмовляємо про все. З ним дуже легко і просто. Непомітно настає вечір, ми вже давно перемістились ближче до води. Вечір з романтичними нотками. Нічне повітря принесло з річки першу прохолоду. Я злегка здригнулася, але погляду від води не відвела. Назар помітивши це, мовчки зняв своє худі та допоміг одягнути мені. Я щільніше  загорнулась у теплу тканину, що пахне його парфумами. Обожнюю його запах, нагадує щось рідне та приємне.

- Дякую. Тут так спокійно. Наче міста взагалі не існує, а є лише ми.

Назар нагнувся, підняв із вологого піску плаский сірий камінець і крутив його між пальцями.

- Іноді корисно втекти - він розмахнувся, і камінець тричі стрибнув по дзеркальній гладіні, перш ніж зникнути в темній глибині. - Полю, мені так добре з тобою.

- Мені теж - зізнаюсь та  підводжу на нього очі - Я шкодую, що стільки часу ми згаяли - іноді я задумуюсь, що цих десять років ми могли бути разом, щасливими.

- Не варто шкодувати, в тому що сталось винен тільки я - хочу заперечити, але Назар не дає, прикладаючи палець до моїх губ - Я ціную зараз, що ми разом. Я тебе вже не відпущу, не втратю шанс, що дала доля - схиляється, щоб поцілувати, але раптовий шелест перериває цю чарівну мить.