Розділ 6.1 Гостя

Розділ 6.1 Гостя

Цю епічну сцену споглядали всі з вікон відділку.

– Ліє, ти щось плутаєш, – мовив Арістарх, отримуючи кулаками в груди. – Припини істерику. Це ти пішла від мене, обізвавши невдахою. Я не тримав тебе. Захотіла кращого життя, будь ласка.

– Я була дурна, але зараз я зрозуміла, що ти був єдиним коханим чоловіком у моєму житті, – надто пафосно мовила Лія.

– Будь ласка, не потрібно цього театру, – попросив Арістарх, поглядаючи на вікна, де вже зібралися глядачі. – Ти – вільна птаха. Я тобі нічим не зобов’язаний. Лети до кращих, багатших, успішніших. Я тобі не буду заважати.

– От для чого ти так? Я ж з усією душею. Я хочу помиритися та розпочати все з чистого аркуша. Між нами стільки всього було, – продовжувала гнути свою лінію Лія.

Арістарх спробував пригадати щось хороше, що між ними було. Крім сексу не було, що й згадати. Лія постійно просила гроші, пропадала у салонах та бубоніла, що він невдаха.

– Ліє, ти пішла від мене. Тобі було зі мною недобре. Я не стримував тебе тоді, не збираюся стримувати й зараз. Шукай кращого життя, – говорив слова Арістарх, які дівчина не готова була почути. Лія сподівалася, що він прийме її, і вона знову буде тягнути з нього гроші.

– Добре. Я зрозуміла, що в тебе хтось є. Але мені немає куди дітися. Будь ласка, прихисти мене хоч на тиждень, – ледь не благала Лія. Вона зрозуміла своє безвихідне становище.

– На тиждень не сподівайся. У тебе є друзі, подруги, батьки, – мовив Арістарх.

– Не нагадуй мені про тих падлюг! Ніякі вони мені не подруги! – кричала Лія. – Ти ж знаєш, що я не місцева і батьки живуть в іншому місці.

– Добре. Тоді зробимо так: я придбаю тобі квиток додому і ти поїдеш до батьків. Сьогодні можеш переночувати у мене, але завтра – їдь додому.

– Дякую! – крикнула Лія та кинулася обіймати Арістарха.

Чоловік відсторонився та прибрав її руки.

– Ось ключі. Але не торкайся моїх речей. Ти у мене тільки на вечір. Вранці ти їдеш додому, – суворо мовив Арістарх.

– Добре-добре! – радісно заплескала в долоні Лія та взяла ключі. –  Замов на вечір суші.

– Ні. Якщо хочеш, замов сама за свої гроші, або приготуй вечерю з тих продуктів, які є у холодильнику, – відповів Арістарх, але його слова не надто сподобалися Лії, та вона замовкла.

Лія пішла, а Арістарх повернувся на роботу. Він переписувався з Алею та мріяв про наступну зустріч.

Арістарх повернувся додому, попередньо придбавши квиток на потяг для Лії. Купе, нижня полиця. Хай котиться з комфортом!

Арістарх одразу оцінив присутність Лії у своїй квартирі. Речі розкидані, залишки їжі на кухні та немитий посуд.

– Ліє, чому мокрий рушник на кухні? Невже не можна було повісити його? – обурився Арістарх та вже пошкодував, що прихистив дівчину. – Ти готувала вечерю для себе, – чоловік навмисно підкреслив останнє слово, бо приготувати щось йому Лія не додумалася, – чому ж за собою посуд не помила та не прибрала?

– Ой, та що ти знову починаєш? – закотила очі дівчина. – Йди в душ, а я тут усе приберу.

Арістарх пішов, а через кілька хвилин почувся дзвінок у двері.

Лія пішла до дверей та відчинила їх, бо була впевнена, що то прибула доставка піци, але перед собою вона побачила дівчину, яка спантеличено дивилася на неї та її мокре волосся.

– Ой, вибачте, я, напевно, помилилася. Мені потрібна квартира номер тридцять сім та Арістарх, – мовила Аля.

– Ні, ви не помилилися, це, дійсно, квартира Арістарха. Він зараз в душі... – мовила Лія з таким виразом обличчя, ніби виграла мільйон.