Розділ 5.5. Купідончики

Розділ 5.5. Купідончики

Арістарх здебільшого мовчав, але ставив запитання, щоб дізнатися більше про Алю. Дівчина вабила його. Не тільки своєю зовнішністю, але й розумом, почуттям гумору. Арі був готовий слухати її сміх годинами. Аля розповідала про кумедні випадки на роботі, про письменницькі будні. Їм разом було весело та затишно.

Арі таки вирішив взяти ініціативу у свої руки та запропонував поїхати до ботанічного саду. Там якраз повинні були з’явитися на світ метелики. Чомусь з метеликом у нього асоціювалася Аля. Така ж яскрава, ніжна, красива. Віталіні дуже сподобалася ідея і вони швидко знову спустилися у метро та поїхали на потрібну станцію.

Арістарх не помилився з пропозицією, Аля не припиняла дивуватися. Не тільки різнобарвним метеликам, які на їх очах залишали свій кокон, розправляли крильця та вирушали у свій перший політ, але й екзотичним квітам, які саме цвіли.

– Це райський куточок! – із захватом вигукнула Аля.

Арістарх зробив сотні фотографій Алі у ботанічному саду. Через певний час телефон Алі почав дзвонити, бо Женя з Дмитром таки вже зробили коло пошани на поліцейській машині. Арі скинув їм локацію і Дмитро з його супутницею приїхали до ботанічного саду.

– Це було неперевершено! Тут такі квіти! Такі метелики! Уявляєш, чи бачили, як з’являється з кокона метелик! – висловлювала свій захват Віталіна.

– Ой, ти ж знаєш, що я не можу терпіти комах. Навіть метеликів, – не розділила захвату подруги Женя. – От ми на поліцейській машини покаталися, – відповіла з вогником в очах Євгенія. – Я і кайданки, і дубинку тримала, навіть справжній пістолет бачила.

– Ну, все з тобою зрозуміло, – відповіла Аля.

– То куди далі підемо? – запитав Дмитро.

– Нам вже час їхати до Білої Церкви, – засмучено відповіла Аля, хоча у Жені були інші плани. – Завтра вранці на роботу, а вже незабаром сутеніти почне.

– А може ще годинку? – благально поглянула на Алю Євгенія. – Хоча б пів години.

– Ти добре сама пам’ятаєш розклад автобусів, – невблаганно подивилася Віталіна. – Йдемо.

– Ми вас проведемо, – засмучено мовив Дмитро. Він сподівався на продовження побачення.

Четвірка швидко дісталася вокзалу та на платформі стояв автобус, який мав від’їжджати. Аля та Женя попрощалися зі своїми кавалерами та пообіцяли, що обов’язково напишуть, як доїхали.

– Слухай, Арістарху, у мене завтра вихідний. Я з дівчатами поїду, бо ще образить хто у дорозі, – ледь встиг почути Арі, як Дмитро побіг до автобуса, двері якого вже зачинилися. Встиг в останній момент та у вікно помахав Алі, який спантеличено стояв на платформі.

– Отак запрошуй тепер когось на подвійне побачення, – пробурмотів собі під ніс Арістарх. – Це ж треба, який прудкий.

Євгенія несказанно зраділа, що Дмитро вирішив їх проводити аж додому та пообіцяла, що постелить йому у кімнаті брата. Дмитро був готовий на все заради усмішки цієї кралечки. Аля дивилася на цю колоритну парочку та думала про те, що життя – дивна та непередбачувана річ. Вона ж ледь вмовила Женю на це побачення. Подруга казала, що Арістарх ледь не маніяк якийсь, а он знайшла свою долю. А те, що Дмитро доля Жені, не було ніяких сумнівів. Вони навіть були чимось схожі. Дмитро так вправно вів Євгенію у танці, що вона була граційнішою за балерину (і це з її пухкими формами!). А як вступився за неї? Справжній лев. Хоч Аля доклала зусиль, щоб розрулити ту ситуацію, але вона оцінила, що Дмитро не змовчав та кинувся в бійку.

Аля змушена була пересісти, щоб пара сіла разом. Щось підказувало їй, що це не остання зустріч Дмитра та Жені. Цього разу вони з Арі неочікувано для себе стали купідончиками.