Розділ 5.3 Прогулянка Києвом
Арістарх розповідав цікаві факти про київське метро. Про найглибшу станцію, про найдавнішу, про найпопулярнішу, про цікаві випадки, що мали місце у метро. Алі здалося, що уважно Арістарха слухала не тільки вона, але й пасажири. Голос Арі був ще приємніший, ніж під час телефонних розмов.
Коли компанія вийшла на свіже повітря, то Аля помітила, що знає ці місця. Вона тут раніше вже була. Вона раніше ніколи не користувалася метрополітеном, але це був цікавий досвід, хоч і шумний.
Був теплий та сонячний вересень. Бабине літо затрималося.
– Люблю осінь, – мовила Аля. – Вона така різнобарвна. А аромат осені просто п’янить.
– А я весну люблю. Травень найбільше, – відповів Арістарх. Він обернувся і хотів запитати, яку пору року любить Женя, але побачив, що їх та Дмитра краще не чіпати, бо вони поряд йшли любувалися-милувалися, то гучно сміялися, то шепотілися.
Арі побачив художника, який малював шаржі.
– Як щодо портрета? – запитав Арістарх.
– Цікава ідея. Залюбки, – відповіла Аля.
Арістарх підійшов до художника та замовив портрет Алі.
– Сядьте поруч, – запропонував художник. – Я вас двох намалюю.
Арістарх не став сперечатися та сів поряд.
– Чого це ви сидите такі задумані? Невже не можете щось прошепотіти дівчині на вушко, аби вона усміхнулася? – запитав художник і Арістарх одразу ж виконав його прохання. Чоловік не почув, що сказав Арістарх, але Аля опустила очі, почервоніла та заусміхалася.
За п’ятнадцять хвилин портрет пари був готовий. Художник поглянув на пару, потім на свій малюнок та залишився задоволеним. Йому вдалося передати і захоплений погляд Арістарха, і сором’язливість Алі.
Натурникам також сподобався їх спільний портрет. Тут вони мали вигляд пари.
Арі заплатив за малюнок, обережно скрутив його у трубочку та вони пішли далі. Арістарх запланував пішу прогулянку та розповідав Алі цікаві факти про будівлі, вулиці, якими вони йшли. Женя та Дмитро пленталися позаду, наче не помічали нікого, але Женя тримала Алю у полі зору.
Арі зробив кілька знімків Алі на фоні знакових локацій на Хрещатику, вони усі разом випили кави у кафе поряд з деревом зі стільців та посиділи на лавочці поряд з закоханими ліхтарями. Далі пройшлися паком поряд з костелом, зазирнули до Козацької церкви поряд із Золотоверхим собором та попрямували до Андріївського узвозу.
Арістарх дуже любив це місце. Атмосферна локація, де зосереджені творчі люди.
Женя та Дмитро влаштували цілу фотосесію поряд з пам’ятником Проні Прокопівни та Голохвастова. Здавалося, що Дмитро викаблучувався не гірше самого Голохвастова, але Женя була в захваті.
Поки Женя обіймала з усіх сторін бронзовий пам’ятник, Аля та Арістарх піднялися до Андріївського собору. З оглядового майданчика був гарний краєвид на Дніпро.
Арі не упускав жодного моменту та постійно фотографував Алю.
Компанія спустилася узвозом до затишного кафе, де зайняла столик поряд з квітковою гіркою. Живі квіти так і вабили відчути аромат. Поки чекали на замовлення, Женя вирішила зробити кілька фото.
– Жирна, ти не вмієш фотографуватися! Ти собою усі квіти закрила! – вигукнув хтось поряд та почувся гучний регіт.
Женя знітилася, а Дмитро, побачивши реакцію Євгенії розвернувся у бік, звідки йшов голос. Очі Дмитра загорілися червоним кольором і здавалася, що зараз з вух піде пара.
#994 в Молодіжна проза
#7187 в Любовні романи
#1733 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 24.11.2025