Розділ 5.1 Дон Кіхот та Санчо Панса

Розділ 5.1 Дон Кіхот та Санчо Панса

Арістарх також готувався до зустрічі з Алею. Він пообіцяв, що прийде не сам, а з другом. Кого ж взяти?

У Арістарха не було багато друзів, він був замкненою людиною і підібрати когось з друзів для подвійного побачення виявилось ще тією проблемою. Арі зателефонував усім своїм друзям, але кожен з них відмовив. У списку лишився один єдиний варіант – Дмитро, його колега. Він чергував у відділку та заповнював бланки звернень. Іншого варіанту не було й Арістарх наважився.

– Привіт, Дмитре! Як справи? – жваво почав Арістарх.

– Привіт! Нормально, – відповів Дмитро дещо здивовано, бо вони з Арістархом були знайомі, але не надто дружили, просто колеги. – Чого телефонуєш? Ти ж, здається, на лікарняному.

– Так, хворів, але вже почуваюся краще. Дмитро, у мене є пропозиція. Вислухай, будь ласка, – мовив Арі. – У вихідні в мене побачення, подвійне побачення, а друг, на якого я розраховував, захворів. Ходімо з дівчатами на зустріч.

– Хм... А дівчина хоч гарна? – запитав Дмитро.

– Дууууже, – збадьорив цікавість свого знайомого Арі. – Великі очі, гарне волосся, дуже приваблива! – брехав Арістарх. Він Алі жодного разу не бачачи, не те, що її подругу.

– Та в мене плани були на вихідні, – завагався Дмитро.

– Для мене це побачення дуже важливе. Тиждень оплачуватиму твої обіди у їдальні, як приємний бонус, – запропонував Арістарх.

– Ти вмієш мотивувати. Де і коли? – запитав Дмитро.

– Я тобі скину повідомлення з інформацією. Тільки одягни поліцейську форму. Дівчата люблять хлопців у формі, – запропонував Арістарх.

Арі чекав вихідних із нетерпінням. Він випрасував форму, начистив взуття, напахтився парфумами та пішов у піднесеному настрої на побачення. У звичайному житті Арістарх носив окуляри, але вирішив цього разу скористатися контактними лінзами.

Арістарх чекав на Дмитра у призначеному місці. Вони домовилися зустрітися що десять хвилин до зустрічі з дівчатами, щоб обговорити деякі моменти.

– Привіт, мачо, – звернувся до Арістарха Дмитро. – Я без окулярів тебе ледь упізнав. Якби не твоя форма, то пройшов би повз.

– Привіт! – дещо розчаровано відповів Арістарх. Раніше він бачив Дмитра тільки через вікно, чи у їдальні за столом. Арістарх не думав, що Дмитро такого низького зросту з невеликим черевцем.

Поряд вони мали дещо кумедний вигляд. Високий та худий Арістарх та низький, але округлий Дмитро, який був схожий на ведмежа. Дон Кіхот та Санчо Панса. Викопані, нече саме з них писали роман. Не вистачало тільки Дульсінеї...

Іншого варіанту в Арістарха не було та вже й час зустрічати дівчат. Вони з Дмитром обговорили їх маршрут та почали виглядати дівчат.

– То яка твоя Аля? Як ми її впізнаємо? – запитав Дмитро.

– Гарна, розумна, добра, винахідлива, щира, войовнича... – примруживши очі, видавав Арістарх.

– Ну, з тобою усе зрозуміло. Симптоми закоханості на лице, але яку зовнішність має? Зріст? Колір очей, волосся? У що одягнена? – запитав Дмитро.

– Припини ці поліцейські замашки. Вони нам самі пізнають, я написав, що ми будемо у формі, – відповів Арістарх.

– Отакої! Ти мене надурив? – обурився Дмитро. – Якщо дівчина з твоєю Алею буде страшна, то ти купуватимеш мені обіди не тиждень, а місяць!

– Добре! – погодився Арі. – Жаднюго.

Хлопці дивилися на дівчат, які проходили повз. Ніхто не зупинявся поряд з ними. Серед усіх очі Арі вихопили обличчя дівчини, яка наче пливла. Дівчина усміхалася і її усмішка аж сліпила Арі свою щирістю.

Поряд з сонячною дівчиною була інша дівчина, яка більше схожа була на скелю. Висока, широкоплеча з пишними формами. Така якщо приголубить, то тільки мокре місце й залишиться.

– Привіт! – привіталася сонячна дівчина, а Арі зрадів, що саме вона підійшла до нього. – Ти – Арістарх?

– Привіт! Так. А ти – Аля? – запитав Арістарх, а його серце вимітало з грудей від щастя.

– Привіт, солодка крихітко! – почули Аля й Арі та перевели погляд на джерело звуку. Поряд були скеля Женя та коротун Дмитро. І Аля, і Арі затамували подих, розуміючи, що від відповіді подруги Алі зараз багато що залежить...