Розділ 4.1 Хороший хазяїн?
Смугастик їв усе, що давав Арі. Їв жадібно та швидко.
– Поки досить. Не можна одразу багато їсти. Незабаром ще погодую, а завтра придбаю корм, – мовив Арі, наче виправдовуючись перед котом, бо він пильно та жалібно дивився у його очі, ніби й не їв щойно. – І миски нові куплю, бо де ті твої вже й не згадаю. Де ж тебе носило, Смугастику? – запитав, наче кіт міг відповісти. Тваринка почала лащитися до Арістарха. Він погладив Смугастика та виявив кілька реп’яхів на спинці.
– Ходімо митися, бо повернувся з походеньок не котом, а поросям, – мовив Арі та поніс Смугастика до ванної кімнати.
Ніколи раніше він не купав свого кота і як це робити знав тільки теоретично. Він бачив раніше відео, що коти не люблять води та дряпають господарів. Арі навмисно одягнув худі з довгими рукавами, аби не ходити з подертими руками. Але коли кіт відчув теплі потоки води, то й не думав вириватися, а підставляв спинку та хвіст.
– Сподіваюсь, що тобі підійде мій шампунь. Обіцяю, що придбаю і тобі щось, – звертався до Смугастика Арістарх, намилюючи свого пухнастика. Не пошкодував для кота ц свого рушника. Щаслива та чиста тваринка, обтрусивши зайву вологу з себе почала вилизувати себе, а Арістарх побачив сповіщення від Алі.
«Переглянь останній розділ. Ти там переплутав імена героїв.» – писала Аля.
Арістарх одразу ж відкрив твір та побачив, що Аля мала рацію. Він вніс зміни та одразу ж почав набирати сповіщення дівчині.
«Я усе виправив. Дякую, що була уважна. Я тричі перечитував, але не помітив. Як Мандаринка?» – надіслав повідомлення Алі.
«Все добре. Я поки її до переноски хотіла посадити, то вона показала мені усю свою жвавість. То в неї настрою не було, а після перегонів по квартирі я вирішила, що з нею усе добре. Не знаю, мені здалося, що я більше втомилася за нею бігати, ніж вона від мене тікати.» – порадувала повідомленням Аля.
«Гарна новина. Добре, що з нею усе гаразд. А до мене кіт повернувся. Худий, правда, але я його відгодую.» – одразу ж похвалився Арістарх та надіслав кілька фото свого викупаного кота.
«Я так і думала, що нагуляється та повернеться. Від хороших хазяїв тваринки не тікають.» – прийшла відповідь від Алі.
– Смугастику, а я хороший хазяїн? – запитав у кота Арістарх, ніби той міг його зрозуміти. Кіт тільки підняв голову, почувши своє ім’я та ліг знову на дивані, що стояв поряд зі столом, за яким працював Арістарх. Раніше чоловік не дозволяв коту на ньому лежати, але зараз хотілося виправдати титул «хороший хазяїн», якщо вже втратив звання «Бог Творчості».
Арі весь вечір писав розділ та до ночі вичитував та редагував. Йому було приємно, що з ним не спав і Смугастик, а лащився до нього. Арістарх його тричі годував, але невеликими порціями, аби коту не було погано. Смугастик облизував його та не відходив від господаря.
– От би було добре, якби ця фішка працювала і з людьми. Погодував і тебе люблять. Хоча і я любив би того, хто мене б годував, або приготував би мені щось смачненьке... – розмірковував Арі та думав про те, а що вміє готувати Аля.
#994 в Молодіжна проза
#7187 в Любовні романи
#1733 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 24.11.2025