Розділ 4. Смугастик

Розділ 4. Смугастик

Наступний розділ до роману Алі Арістарх друкував вже впевненіше. Він відчув історію, героїв та зрозумів, як він помилявся. Чомусь він раніше думав, що популярними є герої тільки про владних босів та мільярдерів, але Аля писала про лікаря. Не про владного боса, а про лікаря. Арі зрозумів, що твір має торкати серця читачів, має тримати у напрузі та дарувати емоції. Арістарх уважно читав коментарі читачок та давав відповіді. Тепер йому не хотілося грубіянити, чи вихваляти себе. Це не через те, що він мусив писати за Алю коментарі, а читачі стали для нього якимись ближчими. Він не бачив у них ворожості та не вважав їх нерозумними поглиначами будь-якого контенту. Арістарх за короткий час парі з Алею зрозумів дуже багато. По-перше, що не такий він крутий, як він вважав. Он Аля за день зібрала стільки підписників, скільки він збирав пів року. По-друге, він зрозумів важливість чиєїсь праці. До нього дійшло, що місця у ТОПах нікому на голову не падають, що потрібно працювати, аби підняти свою книгу вище. Арі вирішив перечитати деякі зі своїх творів та жахнувся.

– Як таке люди можуть читати? Помилка на помилці! Це ж перечіплюєшся щоразу, коли натикаєшся на помилку, – нарешті дійшло до Арістарха. Чоловік вирішив, що перевірить розділ, який мав залити на сайт до книги Алі та почне виправляти помилки у своїх творах, аби потім, коли поверне свій акаунт назад, виправити усю ту ганьбу. Читачі не будуть шукати діамант там, де його немає...

Арістарх з нетерпінням чекав вечора, аби знову поспілкуватися з Алею. Він був задоволений розділом, який опублікував і вже отримав багато гарних коментарів.

«Вітаю! Ти сьогодні молодець! Бачу, що втягнувся. Гарний розділ не очікувала від тебе такої романтичної сцени.» – прийшло повідомлення від Алі.

– Та я й сам від себе не очікував! – вигукнув Арі, прочитавши повідомлення від подруги. Чомусь він почав вважати її подругою. Бо саме друзі допомагають подивитися на себе з боку та відкривають очі на болючі теми.

«Привіт! Дякую. Якось саме вийшло. Радію, що тобі сподобалося.» – відповів Арістарх.

«Сьогодні готуй блог. Я зараз скину тобі арти про відпочинок головних героїв. Знайди цікаву інформацію про курорт, куди ти їх відправив. Впевнена, що блог буде цікавим. Можливо, хтось з читачів був у тому місці та поділиться своїм враженням. Гарно описані реальні місця та візуалізації переносять читачів у світ книги. Готуй, а я до ветеринара. Моя мала халепа – Мандаринка захворіла.» – написала Аля.

«Що з Мандаринкою? Нездужає?» – перейнявся Арістарх. Раніше йому було якось байдуже до тварин, навіть його кіт пішов від нього.

«Не знаю. Просто не така жвава, як завжди.» – відповіла Аля, а Арістарх поки припинив писати, а взявся за пошук інформації.

Поки Арі шукав цікавинки, хтось подзвонив у двері. Арістарх пішов відчиняти та його здивуванню не було меж. На порозі стояла сусідка, яка жила на першому поверсі.

– Добрий вечір! Це не твій приблуда? – запитала жінка та опустила очі на підлогу.

Арістарх теж поглянув на підлогу, а там сидів його кіт. Його кіт! Тільки худий та брудний. Тільки одні очі світилися.

– Добрий вечір! Мій, – тільки й встиг відповісти Арістарх, як кіт швидко прошмигнув до його квартири.

– А я думаю, чий це скелет під під’їздом швендяє, а потім про тебе згадала. Твоя сусідка казала, що від тебе кіт втік. Воно й не дивно, – мовила жінка, поглянувши на нього з голови до ніг. – Тобі б дружину хорошу, аби відгодувала не тільки кота, але й тебе. Є в мене одна знайома... – почала було жінка.

– Я вам дуже дякую. Але і в мене є знайома. Піду годувати кота. Дуже вдячний, що виявили небайдужість та привели мого Смугастика. На добраніч! – відповів здивованій сусідці Арістарх та зачинив двері.

Сусідка ще кілька хвилин постояла під дверима Арістарха та поволі почала спускатися до себе на поверх, бурмочучи собі під ніс:

– Точно вже якусь дівчину знайшов. Оце за скільки тут живе жодного разу ще «Дякую» та «Добраніч» не чула. Точно якусь дівчину має. Хай би ще погоджувала його. Але вже й на тому добре, що навчила його ґречності.

Арістарх у своїй квартирі намагався згадати, де миска Смугастика та що є їстівне у холодильнику, аби його погодувати.

– Вибач, кому немає. Ковбасу їстимеш? – запитав Арі у кота, наче той міг відповісти та дістав з холодильника палку ковбаси, щоб дати кілька шматочків Смугастику.