Розділ 1.3 Фантастика V/S жіночі романчики

Розділ 1.3 Фантастика V/S жіночі романчики

Хотілося написати: «Ах, ти ж падлюка! Це не я страждаю графоманством, а ти фігню пишеш!», але Аля взяла себе в руки та намагалася бути стриманою. Вона звикла до надмірної емоційності людей, бо працювала оператором та приймала виклики про надзвичайні ситуації, які ставалися з людьми. Часом, доводилося бути психологом та надати більше психологічну підтримку, заспокоїти. Але були й такі, що могли вибісити своєю тупістю, чи хамством.

«Звісно, Ви – ГЕніальність! Читачі просто не можуть оцінити рівень Вашої досконалості! Ті ідеї, які Ви складаєте у свої твори, не просто цікаві, а глибокі та вічні...

Рівень Вашого нарцисизму просто зашкалює.» – відповіла Аля.

Вона чекала на відповідь, навіть намагалася вгадати, що ж цей Арі напише, але далі була тиша. Жодного коментаря. Жодного! Не відповів не тільки їй, але взагалі нікому не було відповіді.

– От, гад! Роз’ятрив і в кущі? – обурювалася дівчина. Вона дописала розділ, перевірила, залила його на платформу, аби порадувати читачів оновленням, та закрила ноутбук. Аля ще кілька разів перевіряла сповіщення на телефоні, але від Арістарха нічого не було.

Вранці Аля прокинулася та, за звичкою, переглянула нові повідомлення у соціальних мережах та зазирнула на платформу. Серед сповіщень був коментар і від Арістарха.

– Поглянемо, поглянемо, що вже вичудив той Бог досконалості, – промовила Аля та пішла на кухню, щоб зробити собі кави та погодувати свою домашню тваринку.

Аля відкрила коментар Арістарха та здивувалася, бо перше слово було – «Вибач...».

Дівчина закрила коментарі, натиснула знову на сповіщення з іменем «Арістарх Анджелворд» та знову поглянула. Нічого не змінилося.

«Вибач, що не відповів одразу. На роботі завал. Рівень сарказму розумію, але заслужив. Не повинен був писати те, що написав. Прочитав потім знову, хотів змінити, але вже не було такої можливості».

Аля прочитала повідомлення кілька разів.

– Нічого собі! Ми ще й такі слова знаємо, як «вибач», «винен», «заслужив»? Це точно хтось інший пише, чи у Арі температура. Що ж відповісти?

«Чудово, що Ви розумієте хибність деяких своїх висловлювань. Вибачення приймаються. Я не люблю, коли знецінюють мою працю.» – відповіла Аля.

Відповідь прилетіла одразу ж.

«Не всі висловлювання були хибними. Я й досі вважаю, що писати фантастику, яка має глибоке підґрунтя та сенс, набагато складніше, ніж жіночі романчики.»

– Ні, він. А я вже думала, що сусід пише, – підсумувала Аля, прочитавши повідомлення від Арістарха.

«Погоджуюсь, що для того, щоб писати якісну фантастику, необхідно добряче підготуватися та продумати, але для написання СЛР також потрібно попрацювати. Адже жіночі романи це не тільки романтика та цьомчики, але й емоції, почуття, переживання. Спробуйте написати так, щоб читачі бачили перед очима, що відбувається, щоб хотіли вбити героя через його поведінку, або плакали від розчулення. Думаєте це дуже просто?»

Аля написала повідомлення та побігла на роботу. Вона навмисно не заглядала на сайт протягом дня. То була свого роду відповідь на зникнення Арістарха. Усі розділи були поставлені на автоматичне оновлення, а на коментарі читачів вона відповість ввечері.

Яким же було її здивування, коли прийшовши додому та відкривши сторінку сайту, Аля побачила велику кількість повідомлень, де третина з них були від Арістарха.

– Отакої! Хотіла – отримуй! – бубоніла собі під ніс Аля, пестячи свою пухнасту улюбленицю Мандаринку, яка радісно стрибала поряд з господинею.

Як думаєте, що ж написав Арістарх?

Хто ж ця пухнаста Мандаринка?