Розділ 1. Не Бог...

Розділ 1. Не Бог...

Пальчики Алі швидко бігали по клавіатурі ноутбука, набираючи текст нового розділу. Звісно, таку гарну та романтичну сцену описувала авторка! Освідчення головного героя – це вам не просто так! Аля друкувала та усміхалася сама собі. Усе виходило дуже гарно та романтично.

– От якби ж усі чоловіки в житті були такими. Ціни не було б тим чоловікам! – емоційно вигукнула авторка.

Саме так, Аля – була авторкою любовних романів, які подобалися жінкам на електронній платформі «КнигоLOVE». Вона була не надто популярною письменницею, бо тільки менш як рік зареєструвалася як автор, але вже мала віддану читацьку родину, яка щодня чекала на оновлення.

Увагу Алі привернула позначка про нове сповіщення у її авторському акаунті. Вона закрила Word та поцікавилась, що ж їй написали. Сповіщення було про те, що одна з читачок прокоментувала їх блог. Аля швидко відповіла та відмітила, що активні коментарі у її блозі дозволяють йому триматися на верхніх позиціях.

Поряд з її дописом був блог з понад сотню коментарів і Аля звернула увагу на назву.

– О, знову про помилки, – закотила очі дівчина, але все ж відкрила блог. От скільки разів обіцяла собі не писати коментарі там, де їх не просять, але знову ж таки не втрималася та написала коментар про те, що автор повинен мати повагу до читачів та вичитувати текст перед публікацією.

Не встигла Аля знову повернутися до розділу своєї книги, як від автора блогу прилетіла відповідь. Ще й така зухвала, ніби вона нездара, а великий АХТОР знає, вміє, як писати з помилками і усіх навчить.

Аля пробіглася рядками повідомлення та усміхнулася.

– Хіба перший, хто виправдовує свою лінь? – вголос промовила Аля. Скільки ж було вже таких, хто захищали свої тексти, але, побачивши, що люди не читають, змушені були редагувати свої твори, втративши частину аудиторії, бо перше враження вже було складено.

Аля швидко набрала відповідь на пихатий та зверхній коментар та вирішила поглянути, що ж відповів автор блогу іншим коментаторам.

– Ви подивіться! Бог Письма! Це ж треба, яка самооцінка у людини! Це ж текст сам має на клавіатурі набиратися тільки-но він погляне у бік ноутбука, – сміялася Аля.

Але чомусь дівчина не поверталася до свого твору, а вирішила поглянути на сторінку кріейтера блогу.

– Ой, вибачте, не Бог, а тільки ангел! – вголос розсміялася Аля, прочитавши ім’я автора «Арістарх Анджелворд». На аватарці Арістарха були крила янгола, які світилися у пітьмі. – Символічно. Людина несе людям світло, ой, не людина! А янгол! Наче Прометей, який приніс людям вогонь.

На сторінці Аля побачила кілька книг Арістарха.

– Ого! Сімсот двадцять шість сторінок Арістарх написав. Хм... Якось похмурувато. Не Арістарх, а Арістрах якийсь, – мовила Аля та відволіклася на чайник, який сповістив, що він вже закипів. Поки дівчина робила собі чай, вона отримала ще кілька повідомлень, два з яких були від власника аватарки з крилами. Аля поставила чай біля ноута та першими відкрила коментарі Арістраха, сама не розуміючи, чим зачепив її цей автор...

Вітаю вас на сторінках моєї нової книги. Дякую, що завітали! 

Історія обіцяє бути цікавою, легкою та наповненою гумором.

Автори тут упізнають себе, а читачі дізнаються трохи більше про авторські будні.

Оповідання? Роман? Усе залежить від вас… Ваша активність надає мені крила)))