5.2.

Тарас

— Припини. Пікаперські штучки тобі не личать. — Скривилась вона.

— А що личить?

— Товкти пики різним свинтусам, наприклад.

— Ох, ти мене розкусила. Усі мої стосунки провалювались через те, що я не вмію романтично залицятися.

Дана усміхнулась. Б'юсь об заклад, подумала щось собі про мене, але не озвучила.

Я говорив правду — усі мої колишні дівчата скаржилися на те, що стосунки зі мною ніякі. Одній бракувало подарунків і уваги, друга нарікала на мою постійну зайнятість, третя дорікала тим, що мамі й сестрам я приділяю більше часу, ніж їй. Я не влаштовував своїм колишнім суперромантичних побачень і не зривав зірок з неба, ба більше — здебільшого пропускав навіть стадію флірту. Запрошення на побачення, продовження в ліжку, нетривалі стосунки — робоча схема, яка мене завжди влаштовувала.

Але не з Даною. З нею таке не пройде, і як показує практика, навіть якщо додати трохи флірту — все одно ні. Дивувало мене тільки те, що цей флірт з нею брався нізвідки. Раніше мені треба було піднатужитись для того, щоб вигадати хоч одну солодку фразочку, а з Даною все інакше, все виходить мимоволі. Бо вона інакша. Така, яких я досі не зустрічав.

Фільм йшов, а я забув, що мав коментувати. Однак Дана й сама замислилась і, здається, аж ніяк не про кумедного іпохондрика з екрану.

— Я сильно здивувала твоїх сестер і маму? — спитала неочікувано.

— Ні. Чому б це? Ти ж не прийшла в костюмі дикобраза чи зі сміттєвим пакетом на голові, — ось, вигадливість з мене так і перла.

— Але одній з твоїх сестер я не сподобалась, правда?

Я зітхнув і спробував ненав'язливо засміятись.

— Якщо ти про Солю, то їй ще не сподобалась жодна дівчина, яка з'являлась біля мене. Це у неї ще дитячі ревнощі.

— Але ж вона доросла, хіба ні?

— Так, але… Розумієш, вона найменша. Усі її спогади про нашого батька — це його п'яні скандали й розмахування кулаками. Їй було лише вісім, коли батько помер. А я… Я став для неї не просто старшим братом, а й другом і батьком, чомусь саме до мене вона горнулася найбільше. Мабуть, їй бракувало батьківської любові… Знаєш, коли отримав гроші в перший день свого першого підробітку, я купив продуктів додому і їй брелок з рожевим пухнастим зайчиком. Ні собі, ні мамі, ні Христі з Русею не купив подарунків, лише їй. Розумієш?

— Розумію. Ти її сильно любиш. І вона звикла, що найважливіша для тебе. Я їй… заздрю. Це приємно — бути для когось найважливішою. Для когось, хто завжди поруч, а не наглядає за тобою здалеку і каже, що тобі буде безпечніше, якщо його не буде біля тебе.

Її голос здригнувся. Вона прикусила губу, мені здалося, що зараз заплаче.

— Ти про свого батька? — спитав обережно.

У сонячному сплетінні розповзлося дражливе передчуття. Ось воно. Дана згадала про батька і може сказати мені що-небудь корисне. Наприклад, як його знайти.

— Дивімося вже фільм, — змінила тему вона і ковтнула сидру.

Чорт.

— Ти могла б поділитися зі мною. Якщо хочеш поговорити про наболіле. Я знаю, як воно, коли не пощастило з батьком.

— Тоді ти мене не зрозумієш. Мені з батьком якраз пощастило. Він чудовий. Просто… Просто є речі, які мені важко прийняти.

Чудовий батько. Чудовий батько, який обкрадає людей! Я стис кулаки аж до хрускоту і спробував якомога спокійніше спитати:

— Які такі речі?

Дана глибоко вдихнула. Міцно стисла своїми тонкими пальчиками сидр.

— Тато ростив мене сам. Вічно орендовані квартири, важка праця, дочка, якій потрібен постійний догляд… Я не могла ходити у звичайний садочок, звичайну школу, як інші діти. Нам нікому було допомогти. Але він впорався… Все, що він робив і робить, він робив і робить для мене. Я не можу його засуджувати за те, які шляхи він обирає… Розумієш, мій тато… шахрай. Він трохи нечесними шляхами забирає гроші у тих, в кого їх вдосталь.

Вона затамувала подих. Сиділа з ледь розтуленими губами, очікувала моєї реакції. А що я міг їй сказати? Що я міг?..

— Хочеш сказати, твій тато — хтось на кшталт Робінгуда? — Я почув, як охрипнув мій голос. 

— Ні, він не роздає крадене бідним. За ці гроші він купив мені квартиру і все у ній. Це ліжко, цей телевізор, книги, тифлокомплекс, щоб я могла більш-менш повноцінно функціонувати. Усе він. — Дана замовкла різко, а тоді випалила: — Зневажаєш мене тепер? Ще хочеш по-сусідськи дружити з дочкою такого батька?

---------

Вітаю, мої любі! Сьогодні мав бути вихідний, але я не втрималась, захотіла, щоб ви прочитали, як продовжується у Дани і Тараса цей вечір. Як бачимо, вони знайомляться краще і торкаються болючих тем, але й приємна романтика теж буде. Очікуйте (і не забудьте про сердечко книзі))).