21. Ноги, мухи та купальник.

Гучна музика заважала думати. Але Віка тільки цим і займалась... І дратувалась теж, бо як же без цього?

Бачте, вона наречена, у неї другий день весілля. Її весілля, на хвилиночку! І що, що фіктивного? Все одно це ще один її день, коли вся увага має бути на ній і для неї. Але!..

— Мамо моя рідна... — шепотіла собі тихесенько у склянку з соком Віка, дивлячись, як вся увага дістається не їй, а її фіктивно-законному чоловіку та матері. І, зокрема, материним ногам...

І поки всі численні гості свята сміялись, весело верещали та аплодували дійству — Віка дивилась на все це з-під лоба.

— Що не традиція, то якийсь треш, — невільно вискочило раптом з рота юнки.

— Та нормальна традиція! Зять, щоб задобрити тещу, миє їй нозі та у чоботи гарні взуває. Це ж яка шана! Подяка за донечку, віддану за дружину, — почула дівочий коментар і відповіла на нього Софа, почесна дружка весілля, котра весь час фотографувала та знімала все дійство на телефон і таким чином прославила село та сімейство Лебединських на всі популярні соціальні мережі.

— Ой! Знайшли кого задобрювати... А дружину задобрювати не треба? Зятю ж із нею жити, а не з тещею. Тож стратегія так собі, — у відповідь їй пирхнула Віка.

— Та нормальна стратегія! Що ти приколупалася? Чи чоловік першої шлюбної ночі мало тебе задобрив? Таке враження наче ревнуєш Євулю до свого чоловіка... — сказала Софа, не дивлячись на Віку та підморгнула фотографу Борису, який стояв у центрі шалаша, але час від часу шукав у натовпі  саме її очі. А потім поглянула на незадоволену єврейку, пояснюючи їй: — Тож зять має задобрити тещу, щоб вона не приїздила часто в гості, не робила йому нерви й щоб доньку не приймала, якщо та після сварки з ним захоче до неї поїхати!

— А чому задобрити треба миттям ніг і новими чоботами? Можна б було обмежитись звичайним "дякую"... Або ж квітами чи що, — все одно не могла збагнути сенсу дивної традиції чорнявка.

— Та що ті квіти? Хіба ж вони у непогоду захистять? А гумові чоботи у дощову погоду якраз і стануть у пригоді! Річ на вагу золота! — востаннє спробувала донести думку красуня Софа та й схопилась за телефон, щоб продовжити робити відеоролик для своєї багатотисячної аудиторії підписників.

Віка собі ж зітхнула, схиливши голову на руку. Розумом вона чітко усвідомлювала, що їй насправді начхати на всі ці традиції, на те, з ким танцює Вася й кого він кохав, що говорять про їх шлюб люди... Що їй з цього? Вона ж лише фіктивна дружина. Десять днів мине — і "привіт Піндюріна", прощай "Лебединська"...

Але у глибині душі, у серцевині серця щось скубло дівчину, ламало... Віка дивилася на те, з якою ніжністю та обережністю торкається Василь п'яток її мами — і їй до біса хотілось бути на місці матері... Та мамина подруга Аліона так трепетно й гарно педикюр їй не робить, як Вася ноги миє!

— Ще й, гад, масаж ступні почав робити? — зойкнула Віка трохи згодом, продовживши спостерігати за шоу. — Ще й так чуттєво... — спохмурніла враз. Поглянула на свої балетки, в яких пріли та нили її натерті ноги, та й зітхнула скрушно...

Мимоволі уявила, як Вася може зробити приємно її ніжкам і пальчикам... Від уявної насолоди аж очі заплющила на хвилинку...

— Всього лиш на одну хвилинку! Агов! — не втрималась від чергового тихого коментування чорнявка та знову зітхнула, виявивши, що її чоловік уже взув молоду тещу та більше не торкається її ніг... Одначе торкається жіночого стану, бо закружляв Єву у жвавому таночку...

— Та ні. Вони якщо танцювати будуть, то це точно не на одну хвилиночку, а мінімум на десять, — зненацька промовив, нізвідки з'явившись, дружба Юрко та плюхнувся поруч із Вікою. — А ти не хочеш потанцювати? Могли б теж увірватися у розпал розваги, щоб ти так не сумувала, — запропонував.

— Та я не сумую! І не танцюю... На жаль, — відказала Вікторія, на надто радо усміхнувшись і думаючи про те, щоб тільки весь цей балаган якомога скоріше закінчився.

На її щастя завершення масового гуляння й справді незабаром настало. Але чи принесло це юній дівчині задоволення? Та де там! Ага!

Сховавшись від усіх у спальні свого чоловіка, в якій треба було ночувати молодятам задля пристойності та для галочки разом, щоб ніхто не здогадався, що їх шлюб фальшивий, панночка сподівалась спокійно дочекатись, коли закінчиться тепер і весь цей день. А там залишалось вдавати закохану парочку ще один день і все — свобода. Жарти жартами, грошики грошиками, Карпати Карпатами, але домовленість понад усе! Прив'язуватись до Василя чи до його сімейства Віка ні в якому разі не хотіла.

Однак, що найчастіше стається тоді, коли щось не хочеться? Правильно! У такі моменти завжди щось йде не так...

А у випадку Віки пішов не так, як міг би, її чоловік. І хто взагалі дозволив йому зробити несанкціонований променад по хаті?.. З мухобійкою у руці...

— Як прийшли після гульки всі додому — то двері настіж повідкривали... Мухви налетіло!.. Страх один, — емоційно та артистично пояснив свою появу у своїй же кімнаті Вася, а секунду потому гучно вдарив своїм інструментом по стіні, після чого на місці удару лишилась маленька чорна цяточка.

— Ой! Та скільки там тих мушок? Нехай собі літають, — махнула рукою на почуте Віка, щоб тільки Вася вийшов з кімнати, бо лишись він тут... Ой що тоді буде!..

— Я тобі заважатиму? Хочеш, щоб я...