2. Лешмейкер, "мужик на добу" і виПіндюріна.

— Ай! — різко сіпнувшись усім тілом, зойкнула брюнетка, котра лежала на кушетці з заплющеними очима, поки ефектна блондинка лешмейкер чаклувала над її віями.

— Тихо! Тихо! Що ж ти так смикаєшся? — злякалась майстриня, не очікуючи руху дівчини, який завадив її роботі.

— Вибач. Несподівано задрімала... — не розтулюючи очей, поспішила виправдатись брюнетка.

— Ага, "задрімала". Хропака такого давала, що аж на Хортиці всі тебе почули!

— Справді?

— Та ні. Жартую. На Хортиці не чули... А на "Космосі"* так. Та ти спи, спи! Хоч досхочу! Не хвилюйся. Де б ти ще поспала, як не на війках? На вії дівчата й приходять тільки заради сну. А об'ємні вії стають приємним бонусом... Тільки лежи рівненько, не смикайся, — поблажливо відказала майстриня, потягнувши сардонічну посмішку та продовживши процедуру нарощення вій.

— Це називається гіпнагогічні або міоклонічні посмикування. Тобто, мимовільне скорочення м'язів. Коли людина засинає, її серцебиття, дихання сповільнюється, мозок сприймає це за екстрений випадок, який може бути загрозою для життя, і віддає у тіло запобіжні імпульси.

— Ого! Справді? Оце так у тебе пізнання! Не дарма вчишся в університеті! Це такому нині вчать бухгалтерів? А дебети, кредити вже не актуально? — засміялась у свою одноразову маску, що була напнута на її рот, фея вій. Але почувши незадоволене цокання, таки вирішила залишити жарти. — А я завжди думала, що то через ту висоту, яка мені сниться і через страх впасти.

— Так і є, — все ж не змогла промовчати дівчина на кушетці та не похизуватись своїми знаннями. — Мозку байдуже, чи це сон, чи реальність, чи ти дивишся фільм або читаєш книгу та уявляєш її сюжет. Мозок сприймає усе однаково. Для нього все наче навсправжки. Тому падіння уві сні й розцінюється мозком, як загроза життєдіяльності, — вела вона далі, обережно змінюючи позу рук і ніг, намагаючись не рухати головою, щоб не заважати майстрині.

— А мені у дитинстві казали, що якщо падаєш уві сні — значить ростеш. Ото наївні були раніше люди! – продовжуючи працювати, засміялась блондинка, яка нависала над обличчям брюнетки.

Зненацька коротка мелодія телефону, що лежав на кушетці поряд із талією темноволосої дівчини, перебила розмову.

— Щось важливе? — запитала, випрямивши спину, фахівчиня з нарощення вій.

— Не знаю... Поглянеш? Телефон без пароля, — передала й довірила свій гаджет брюнетка рукам іншої людини.

Блондинка відклала інструменти, якими працювала та досить упевнено затицяла наманікюреним пальчиком по екранчику. Але не минуло й хвилини, як вона прокоментувала:

— Ага. Бачу нове повідомлення від... Стоп! Що?! Хто, хто на добу!? — розлетівся сміх невеличкою, добре освітленою, кімнатою. — Ти, здається, одну літеру не дописала. Написано "Чле..."

— ...А! Чел! То я швидко друкувала! Там має бути написано "чел на добу"... А не те що ти подумала, — прорізався сором у голові лежачої дівчини. — То у мене время не було підписати нормально.

— "Чел"? "Время не було"?.. Ох, ця лагідна українізація. Навіть єврейки вже балакають суржиком, — пустила смішок білочуба. — Ні, ніякий там не чел. Там літери чітко написані саме у такій послідовності, як ч, л, е...

— ...Можеш перейменувати? — не дала договорити майстрині вдруге власниця телефону.

— І як перейменувати? "Стовбур на добу"? Чи тобі більше до вподоби класичні назви? Перчик, огірочок там. Чи кабачок?.. Чи все ж краще пруте...

— ...Ото ще мені! Жартівниця. Ще не літо, а в неї вже одні кабачки в голові!.. — і вже втретє майже перекричала дівчина майстриню, не давши тій висловитись. —  Зміни ім'я контакту на "мужик на добу".

— "Мужик на добу"?.. А чому саме на добу? Чому не на годину, за класикою? Чи чому не на дві доби? Ти себе чи його недооцінюєш? — розсміялась білявка, перепитавши.

— Так це ж щодо квартири! Цей чоловік цікавився квартирою на добу... Просто варіанти "квартира на добу", "на добу квартира", "оренда на добу", "чоловік на добу", "на добу чоловік", "хлопець на добу" і, навіть, "на добу хлопець" вже є у моїх контактах... — пояснила поспіхом юна дівчинка.

— Зрозуміло. А "мужика на добу" ще не було... Як і фантазії, — реготнула друга панянка. — Добре, не будемо загострювати уваги на цьому. Краще подивимось, що там він надіслав... Бачу, якесь посилання... Що!? – раптом вигукнула вона та знерухоміла, зробивши очі великими. — А це точно щодо квартири? Може це твій хлопець, якого ти від усіх приховуєш?

— Немає у мене ніякого хлопця!.. Що там таке? — розчула подив у голосі працівниці сфери краси чорнявка.

— Хм. Оцей твій... кхм... "мужик на добу" зробив тобі пропозицію одружитись через додаток "Дія", — засяяли темні очі фарбованої блондинки.

— Що?! — спантеличилась панночка на кушетці, повернувши голову у бік жіночого голосу. — Це... Це якась помилка... Це... Певно жарт.

— Нормальний такий жарт. От би зі мною так хтось пожартував! — звільнивши своє обличчя від маски, забула про свою роботу та повністю занурилась у текст на телефоні світловолоса панна. — "Вітаємо, Вікторія! Вам пропозиція руки та серця! Лебединський Василь Тарасович бажає бути з вами в радості, здоров'ї та багатстві в законному шлюбі..." Так — щось я не вірю у такі жарти. Ану зізнавайся! Таки твій хлопець? Ну не міг же ось таке тобі надіслати якийсь сторонній чоловік!