1. Вася, рапорт і пропозиція перша.

— "Сницаре", де ти є? — заволав з порогу пузатий і вусатий воїн, який зайшов до хати з низькою стелею о п'ятій хвилині восьмої ранку.

Той, кого покликали, прибіг на голос досить оперативно. І якби не занизькі одвірки — ще швидше б зміг, але навчений життям лоб нової ґулі не хотів отримати. У лобуряки насувались надто відповідальні дні, тож робити чоло рельєфним у його плани не входило.

— Це ти "Скіф"? Нарешті! — вигукнув "Сницар" позивний бойового друга. — Як там?

— Де там? Надворі? Прекрасна погода. Але я б тобі радив все ж одягнутися, бо засмагати в трусах зарано, — не приховував гарного настрою "Скіф", оцінивши вбрання побратима. — Краще одягни щось. Я розумію, що після двох тижнів у берцях і...

— ...Та хіба ж я у тебе про погоду питаю? Ти мені ліпше скажи, чи рапорт підписали? — був той, кого назвали "Сницар" увесь на нервах і обірвав побратимовий жарт. А як інакше? Ніч не спав, все про свої турботи думав, ледь себе та свої речі до купи зібрав.

Начхати було йому на все на світі. Тільки одне було у міцно збудованого вояки на думці, — щоб йому дали ті омріяні десять днів... Відпустки...

— Та підписали, підписали. Не комизуй, Васько! І не забудь привезти з відпустки "горюче"! За твоє весілля гріх буде не випити, — сказав, підморгнувши, старший сержант.

"Сницар", він же Василь, ледь втримався, щоб не розцілувати посланця. Звістка окрилила його. Враз вся напруженість вивітрилась з нього, як аромат олійної фарби на свіжому повітрі.

— Брате, та для тебе, хоч зірку з неба! Ти зробив мене таким щасливим!

— Своїй нареченій зірки даруй!.. І її цілуй. Чого до мене лізеш?.. І нехай вона зробить тебе найщасливішим на світі. А з мене вистачить і пляшки рому... Ну може дві!.. І третя за швидкий сервіс, адже знаєш, як воно важко — домогтися схвалення рапорту, — спершу гидливо відмовився від обіймів із товаришем, а потім поплескав його по плечу сержант.

Зовсім скоро Василь сів за кермо своєї старенької, але ще жвавої "Ниви", яка дісталась йому у спадок від батька... Після того, як пів години все своє брудне військове придане вантажив у салон, яке вдома треба було ще випрати... І на шаленій швидкості полетів він за сотні кілометрів на зустріч мрії. А своєю мрією тридцятип'ятирічний Василь називав одну дівчину — вродливицю Вікторію, чиї довгі ноги, шовковисте волосся та тремкий сміх одного дня підкорили його повністю й на вічність.

Познайомився Василь із Вікторією випадково — в обласній лікарні у найближчому прифронтовому місті кілька місяців тому. Вояка тоді був на лікуванні після важкої контузії, а дівчина навідувалась до батька — такого ж контуженого військового, як і Василь. Так і почали спілкуватись — спочатку у палаті, обмежуючись стандартними фразами, згодом на балконі, де всі збирались вечорами "на перекур", а перегодом, обмінявшись контактами, вже перейшли до іншого формату.

Вікторія одразу сподобалась Василю. Турботлива, сонцелюбна, активна... Щоправда, були у неї й шкідливі звички та любов до місць, геть не з праведною атмосферою. Однак кохання засліпило Василю очі — махнув він на ці дрібниці рукою. Для нього вистачило кількох зустрічей, коли він тишком-нишком від командування пхався у місто, щоб тільки на годинку побачитись зі своєю коханою, та трьох ночей, які провів він в обіймах своєї вродливиці — і все. Віка ввижалась йому, вабила у снах, де б він їх не бачив, чи то на м'якій перині, чи то у холоді бліндажів, коли по ньому, сонному, бігали миші.

І останньою краплею цього марення став випадок, коли Василь ледь не побачив світло... в кінці окопу. Вочевидь, сама сила кохання тільки й врятувала його, тому ворожий снаряд не здетонував у нього перед носом. Залишившись цілим і покинувши позиції після того випадку, Василь чітко вирішив не гаяти більше часу й нарешті зробити те, на що весь свій вік не наважувався — одружитися.

На щастя, зайвої волокити з формальностями Василю вдалося уникнути, так само як і смерті, адже його хрещена працює у РАЦСі й весілля можна було призначати на будь-який день. Натомість найважчим етапом для нього виявилось очікування рапорту, адже командування могло б впертися рогами та не відпустити бійця додому. Та все ж над ним змилувались.

І ось залишався останній етап, проте найважливіший — зробити пропозицію руки та серця обраниці та й гайнути разом із нею у рідні краї, де їх долі навік поєднають заповітним документом. Для цього Василь обрав неабиякий день, а саме день народження своєї коханої. І гадав, що і з цим клопоту жодного не буде, адже у них така любов, така любов! Вони за можливості завжди на зв'язку, завжди говорять любощі, ніжності одна одному. Він їй: "Добраніч", а вона йому: "Ок. Бай". Він їй: "Цілую палко та пристрасно твої звабливі вуста, до тебе тягнуся попри відстань і міста." А вона йому: "Ок. Цілую свого гнома. Я сьогодні у барі. Я не вдома."

Ох, як же подобались йому ці моменти їх спілкування, коли вона, вся така зайнята, у справах, але завжди знаходить хвилинку, щоб написати йому ті одинадцять слів... Або два... Але ж важлива будь-яка увага, чи не так? Принаймні, на думку Василя.

І от Василь усміхався, розганяючи своє авто, коли був уже на шляху до коханої. Вони не бачились близько трьох тижнів. Не чулись звечора. Але шалена впевненість клекотіла у чоловічих грудях наполегливо та чітко. Його Вітуся не може не погодитись. Адже так? Вона його обожнює. Вона його завжди чекає.

Проте цього разу чорнобровий Василь не квапився сповіщати коханій щодо свого приїзду. Це мав бути сюрприз. Тому, обмежившись коротким повідомленням, в якому написав вітання зі святом, він, тримаючи однією рукою кермо, іншою зателефонував спершу батькам, попередивши, що їх син мчить додому. Другий дзвінок він зробив своєму найкращому другу, односельцю, з яким він ріс, з ким пережив не одну радість і біду, щоб той теж підготувався до його приїзду. А далі Василь продовжив вирішувати в телефонному режимі всі справи, що вже безпосередньо стосувались пропозиції й сюрпризу, який він так хотів зробити своїй потенційній нареченій своїм неочікуваним приїздом. Домовленість з ательє щодо оренди весільного вбрання, запис до барбершопу, замовлення квіткового букета для коханої... А ще іншого букета з раками, ковбасками та пивом...