Глава 33.2

Я ж бездумно шаруділа сторінками, квапливо вдивляючись у картинки та схеми. Рівні лінії креслень та стрункі магічні формули заспокоювали, дарували відчуття хоч якоїсь стійкості. Математика і механіка передбачуваніши за людей. З магічними потоками та накопичувачами все просто: там замкни, тут виправ — і запрацює. Ну, чи зламається остаточно. Люди ж — це просто потік протиріч і емоцій, який і словами не описати, і не усвідомити повною мірою. З губ сам собою зірвалося важке зітхання. Едвард мовчки сів поруч і обійняв мене за плечі.

— Ти в порядку?

Неможлива людина. Ми тільки що дізналися про переписану історію світу і досвідченого маг часу, ймовірно, зниклого безвісти батька самого Еда, а він запитує, як почуваюся я.

— Ти сам у нормі?

Відповіддю мені став легкий поцілунок.

— Так набагато краще.

— Не хочеш поговорити наодинці? – тихо уточнила я. — Адже, якщо Ві має рацію, то Еллінгтон — це твій…

— Пізніше. Все пізніше. Наразі це неважливо, точніше, неважливо зараз. Краще подивися, чи є в цій книзі хоч щось корисне?

Я міцно стиснула його руку і повернулася до перегортання сторінок. Помалу вдалося зосередитися на написаному. Що б там не було, унікальні знання стануть у нагоді завжди, он через них якийсь гармидер вчинили. Один із розворотів змусив мене насторожитися і завмерти: пожовклі листи прикрашала схема, що підозріло нагадувала креслення Кола Передбачень, ось тільки цього разу доповнена просторовими накладеннями. Я покрутила книгу, розглядаючи виноски на полях.

— Ед, а як взагалі працює твій хронометр? — поцікавилася задумливо. — Ти ж не можеш впливати на людей, тільки на предмети?

— Так. Повернути старій бабці втрачену молодість не в моїх силах.

— А передбачити майбутнє?

— Воно завжди нестабільне і, в принципі, змінюється залежно від наших вчинків. Тільки дуже великі віхи, мабуть, можна було б відстежити. А чому ти питаєш?

— Тут написано, що всі предмети та люди несуть на собі відбиток минулих та ймовірність майбутніх подій. Тому артефакти часто доповнюють чимось на зразок записуючого пристрою. Так простіше переглядати та аналізувати результати впливу на час, простір та пам'ять.

— І до чого це?

— У Колі Передбачень точно є така штуковина. Я не відразу зрозуміла, як цим можна скористатися, але якщо лорд Луїс не зовсім дурний, а схоже, що таки не зовсім, то це і є ключ до його плану. Якщо минуле справді було змінено і пам'ять про ті події стерлася, — мене нестримно понесло хвилями техномагічної фантазії, — то в Колі Передбачень мала зберегти стара копія інформації.

— І чому канцлер її не витяг сам?

— Тому, що для цього потрібна особиста магія. Твоя. Сила мага часу, бажано чимала. Чим більші зміни внесені, тим масштабнішими будуть витрати енергії на вилучення.

— Ще один привід не потрапити до рук канцлера, — зауважив Хорас. — Він тебе випатрає, витягаючи зручну для себе версію минулого, потім урочисто здасть владі або, якщо дуже пощастить, викине на узбіччя, як непотреб.

— Дякую за попередження. Ось тільки боюся, щоб таке ставлення до виконавців брудної роботи у вас не виявилося сімейним.

— Дуже треба! — ображено пирхнув Гейб.

— Втім, байдуже. Уявлення не маю, як керувати таким артефактом.

— Ну… — я зніяковіло опустила очі, — я можу допомогти. Якщо хочеш звичайно. Суть у тому, щоб перенаправити твою особисту магію в потрібне русло, замкнувши ланцюжок. На будь-який інший тип магії реакції не буде, можливо тому ніхто не зміг поритися в записах раніше.

— Ні спрямовувати, ні замикати я не вмію.

— Але вмію я. Використаю твою силу приблизно так, як роблю це з відновленням структури зламаних артефактів. Трохи поекспериментуємо, щоб спрацюватись і налаштуватися на правильну течію потоків — і все. Мені треба буде побачити, як ви з хронометром синхронізуєтеся, але загалом принцип той самий: від мага до артефакту, потім назад. Практика, терпіння, знову практика.

Обережно закрита книга опустилася на столик, а я вичікувально подивилася на Едварда.

— Що нам для цього потрібне? — зітхнув він.

— Ти, я, Коло Пророцтв, півгодини тиші. І магія. Багато магії, порівнянної за обсягом з силою Архітектора. Ну і пара записуючих пристроїв або десяток свідків на додачу, щоб зусилля не пішли прахом.

— Я цілком зійду і за свідка, і за ілюзіоніста-фіксатора, — вставив Хорас.

— Тобто, треба пробратися до храму?

— Угу.

— Активувати коло.

— Саме.

— Непомітно та тихо?

— Оце навряд чи. Ми сколихнемо таку хвилю, що нас засічуть і служба контролю, і Архітектори, та й узагалі всі, хто хоч трохи володіє магією.

— Ти розумієш, що це шлях в один бік?

Довелося кивнути.

— Якщо ми не розкриємо правду і не викриємо злочинців, або взагалі нічого не знайдемо, то...

— Це буде кінець.

— Причому для всіх трьох, — похмуро додав Хорас.

— Чотирьох, — вставила Ві. — Ви ж не думали, що я залишусь вдома?

— Ще не вистачало! — обурився лорд Гейб.

— Мовчи вже, наречений. Відповідальність за власні рішення поки що лежить на мені, а я вас не кину. І взагалі, ти шлюбні клятви чув хоч раз? І в горі, і в радості.

— Дурепо!

— Саме. В тебе ще є шанс відмовитися від шлюбу.

Лорд Гейб застогнав і впустив голову в долоні.

— Та плювати, — Едвард рішуче підвівся на ноги і простяг мені руку. — Ми хоч так, хоч як у програшній позиції. Якщо хотіли спокою, не варто було взагалі починати. Давай, Грейс. Готова приступати до вивчення прямо зараз? З чого починаємо?