Глава 28.1

Чай виявився дуже доречним. Я бездумно наповнила чашку, вдихнула аромат, що підіймався вгору і, тихенько завивши, ткнулася чолом у стільницю. Що ж за така доля? І добре б все трапилося тільки з моєї провини, але якщо Вілл правий, то від тавра помічника мага часу мені вже не відмитися. Згадають, як пити дати згадають. І зв'яжуть докупи, повісивши на нас з Едом усі можливі й неможливі злочини.

Втім, дякую, хоч через стільки часу пояснили: від самого початку мої шанси на роботу в правлінні ради, гарне заміжжя чи банальне визнання власних талантів були примарно малі.

Розумниця, Грейс. Знала, куди і як втілитися. Краще б у героїню любовного роману чи бодай у героїчну оповідь про порятунок світу. Скакала б зараз із пудовим мечем у руці й шаткувала ворогів у капусту. Славу б отримала, золото, пошану і принцесу, тьху ти, принца у замку. У нагороду за відвагу. Хоча, якщо подумати, принц у мене є. Трохи пошарпаний життям, здається, безпритульний, і цілком точно колючий, мов їжак, зате, схоже, з принципами. 

При думці про Еду усмішка сама собою опинилася на губах, але в'їдливий розум відразу додав приводів для роздумів.

Що, якщо наша симпатія — це теж «кола на воді»? Раптом це магія спокусила мене відремонтувати злощасний хронометр, вона ж змусила Еда мчати через все місто, щоб зняти прослуховування, а потім розвертати задом наперед час заради порятунку мого життя. Якщо магія штовхнула нас один до одного в обійми, то чи була взагалі свобода вибору? І як довго цей зв’язок між нами триватиме?

Я з силою провела руками по обличчю, ніби липку павутину зняла. Ні, такого не буває. Одна річ — невипадкові випадковості, зовсім інша — рішення, які ми приймаємо, та емоції, які відчуваємо. Те, що я бачила в очах Еда сьогодні, те, що відчувала в його дотику, те, що розділила в поцілунках і ласках, — це не марення й не чаклунство. Ну, тобто чаклунство, але зовсім іншого штибу.

«Дихай, Грейс, дихай, — прошепотіла я, заплющуючи втомлені очі. — І не дозволяй страхам думати про тебе. Ну, магія, подумаєш, із ким не буває. Зате від нудьги не помреш. З'їж пиріг, яблучний, твій улюблений. І зберися: треба повернутися до чоловіків, поки вони не повбивали один одного. З найкращих спонукань, але все ж таки».

Пиріг справді виявився смачним: з ваніллю і корицею, прикритий ажурним візерунком з тонких смужок тіста і посипаний згори коричневим цукром.

Стоп.

Я зосереджено принюхалася. Придивилася, покрутила тарілку. Сумнівів не залишилося: улюблений яблучний пиріг за рецептом матінки Рози, моєї орендодавиці. Звідки, цікаво, йому взятися?

Я поспіхом озирнулася на всі боки, ніби чекала появи огрядної дами з трояндами на капелюшку у дверцятах кухонного буфету або у щілині в підлозі. На перший погляд, нічого підозрілого не виявилося, але у збіги після всього пережитого не вірилося абсолютно.

Тихенько, навшпиньки, прокралася назад до кімнати, де чекали чоловіки.

— …Ти ж розумієш, окремо у вас шансів більше, — еньян Колті не сварився, але говорив таким тоном, що в мене серце в п'яти пішло: надто переконливо, значуще. — Тобі не буде спокійного життя, а Грейс ще може видертися з неприємностей. Звичайно, їй доведеться пережити кілька допитів, але з моїми зв'язками й з заступництвом Вів'єн вона впорається. Газети будуть лізти в її життя кілька місяців, але потім все забудеться. Завжди забувається.

— Я не залишу її, якщо вона сама мене не прожене, — спокійно відповів Ед. — А ви б на моєму місці, що зробили?

— Я ніколи не був на твоєму місці, хлопче, і ніколи не буду. Але, якщо ти запитуєш не заради червоного слівця, відповім: з-під землі дістав би докази того, що ні ти, ні вона не причетні до того, що сталося в храмі. Знайшов би тих, хто зав'язав цей вузол, потяг за потрібні ниточки або розрубав його. І тоді, маючи на руках справжні козирі, торгувався б за ваше спокійне майбутнє.

— А якщо знайти можливість поговорити з королем? — запитав Ед. — Може, мені вдасться переконати його провести справжнє розслідування, дізнатися, хто тягне руки до цієї поганої корони та магії. Ризик великий, але якщо між мною і королем справді є зв'язок, якщо Кредігус приховує ту саму таємницю, що і я, він зрозуміє.

— А ось тут, думаю, і приховується корінь усіх страждань. — Судячи з нерівних кроків, еньян Колті підвівся і заходився ходити по кімнаті. — Не знаю, що там вам наговорила та сільська віконтеса, але я не вірю, що ти — син його величності. Без образ, хлопче. Але, крім зовнішньої несхожості, існує безліч розбіжностей.

Марсела Вальс може пишатися тим, що вивчила кожну подушку та простирадло королівської спальні, але його величність не з тих, хто підпускає сторонніх ближче, ніж необхідно. Недоліки походження та відбиток професії, що вдієш? Ти знав, що юний принц працював у слідчому відділі магічного контролю? Ловив магічних злочинців, щоб передати їх суду. І в університет магії, де навчалася твоя матінка, його занесло зовсім не заради вивчення принад юних адепток.

— Хочете сказати, що він шукав там ще одного мага часу?

— Я нічого не хочу сказати, я оперую фактами. Розслідування того періоду вилучено з архіву або сховано під грифом державної таємниці. Відомо лише одне: майбутній Кредігус П'ятий значиться у цих документах під чужим прізвищем: Морренсі.

Від несподіванки я забула, як дихати, та й Едвард, судячи з мертвої тиші, теж.

— Бачу, розумієш, — Вільям навіть тону не підвищив, ніби міркував зараз не про людей, а про цифри у накладній. — Який шанс, що майбутній канцлер і майбутній король разом розслідують справу про раптову смерть Елейн Лодлі й не впізнають у ній жінку, яка виносила і народила сина спадкоємця трону? Скоріше жоден з них не був знайомий з нещасною дівчиною. Ну, або зв'язок між Елейн і Кредігусом був цілком випадковим: вино, маскарад, танці. Молодь не завжди поводиться пристойно навіть на тверезу голову, а після вина не те, що ім'я партнера забудеш, не згадаєш, як той виглядав.