Глава 19

До власного особняка Едвард дістався без жодних проблем, але заходити одразу не став, спершу переконався, що жодна шпигунська морда не засіла в кущах навпроти воріт чи на витиканому димарями даху навпроти. Як не дивно, ні очевидних лазутчиків, ні навіть підозрілих бродяг чи торговців із переносними лотками поруч не знайшлося. Почекавши для вірності в затишному місці не менше години, маркіз все ж таки переступив поріг рідного дому.

Особняк зустрів його звичним запахом дерева, затишку і — зовсім трохи — нагрітого сонцем пилу. Кухарка та покоївка приходили сюди двічі на тиждень, що було дуже зручно у дні виконання замовлень: менше зайвих вух та очей. Сьогодні будинок стояв порожній, тому вдаватися до роздумів Ед вирішив не будь де, а на кухні.

Після другого щільного сніданку та додаткової порції кави самопочуття різко пішло вгору, голова запрацювала, як і мала б.

Отже, його шукають і, можливо, старанніше, ніж раніше, але поки що небезпека пройшла повз. Що змусило службу контролю насторожитись? Складно сказати, напевно, за минулі роки до допомоги хронометра Едвард вдавався десятки разів, якщо б активність магії часу так легко можна було відстежити, то чому за пошуки взялися тільки зараз? Ні, причина явно в іншому: або він десь помилився і потрапив у поле зору агентів, або щось підказало переслідувачам, де шукати. І добре, якщо це щось — то артефакт, а не його власний потенціал. Адже якщо це так, то ховайся чи ні, а рано чи пізно за магом обов'язково прийдуть.

Бути чиїмось просуванням по службі Еду не хотілося зовсім, але й поспішно кидати налагоджене життя теж було важко. Мабуть, найрозумнішим виходом із ситуації виглядав від'їзд. Саме від'їзд, а не панічна втеча без пояснення причин. Треба залагодити справи, підготуватись... Зароблених грошей вистачить на кілька років мандрівок, а там вже можна буде осісти заново. Прикро лише, що бігти доводиться у той момент, коли знайшлася нова ниточка у справі о смерті матері.

Едвард розклав на столі записи, знайшов серед них портрет Елейн і вдивився в усміхнене обличчя, ніжне, мов весняний світанок. Зрозуміло, чому дядько ніколи не казав, що мати навчалася в академії, і про бал-маскарад теж не згадував: якщо вірити датам, все почалося саме там, двадцять вісім років тому. Один вечір, одна випадковість — чи то почуття, що раптово спалахнуло, чи то нерозсудливість юності — і ось молода жінка опиняється у вкрай складній ситуації. З ким же вона зустрілася? Чи винен він у її смерті, чи забув нещасну дівчину після однієї ночі, чи її смерть та народження байстрюка — це гіркий жарт долі?

Як багато запитань і мало відповідей!

Схоже, слова еньї Колті, що вона кинула в гніві, були близькі до істини: ніхто не знає, що сталося того злощасного року. Якщо навіть офіційне розслідування нічого не виявило, то тепер, через стільки років, без свідків і доступу до архіву намагатися відновити ланцюжок подій і знайти того, кому він завдячує своїм народженням і, ймовірно, смертю матері майже неможливо.

Майже.

Якщо тільки той, хто вів розслідування, не збрехав і не спотворив факти.

Гейб. Морренсі.

З першим усе ясно: надто звучне прізвище, та й «Л» перед ним, без сумніву, — «Луїс». А от про Морренсі Едвард ніколи раніше не чув. До старшого Гейба, канцлера Ареона, зрозуміло, звертатися з питаннями про справу майже тридцятирічної давності абсолютно безглуздо. А от другого, Морренсі, можна пошукати. Якщо це хтось із дрібних чиновників чи слідчий у відставці, то до нього легко знайти підхід: крапля лестощів, щира зацікавленість, гроші… Варіантів багато.

А ось часу до кумедного мало.

Ох і не вчасно Грейс затіяла свою аферу!

Ед заварив собі міцний чай і спокійно відкинувся на спинку стільця.

Якщо мати свідомо пожертвувала собою, щоб зберегти життя дитині, то ризикувати тепер, длубаючись у таємницях минулого, коли магконтрольдихає у спину, абсолютно нерозумно. Терпіння, обережність, стриманість – ось ключі до виживання. Маркіз кисло посміхнувся: на жаль, тільки його обережності тут буде замало.

Колті не можна кидати просто так, дуже багато вона знає. Він повинен створити химерний напрям пошуків, щоб відвести від неї підозри, що з урахуванням її планів на коло передбачень майже неможливе завдання. По-хорошому, змусити б цю нестерпно вперту дівчину сховатися десь, пожити пару місяців у провінційній тиші. Але ж відмовиться. Змусити, спокусити і забрати з собою? Хто знає, може, це буде навіть приємною у всіх сенсах подорожжю. Ну, або дуже короткою, якщо згадати про сині блискавки і те, що Грейс ні краплі не розтанула від його обіймів цього ранку.

Вперта бестія! Жодного почуття самозбереження, схоже, дівочі сентименти і пристрасть до досліджень переважили здоровий глузд. Ну надіслала б майбутній герцогині гарний подарунок до весілля або допомогла втекти, так ні, сама в петлю лізе. Хіба дружба важливіша за свободу та спокій? Подрузі що, вона вислизне з тісних обіймів закону так чи інакше. Про себе думати треба перш за все, адже добрими намірами, як відомо, шлях у каземати вистелений.

Едвард зябко повів плечима. З офіційної точки зору, Грейс не загрожує нічого серйознішого за невелике тюремне ув'язнення та позбавлення ліцензії. Або ні?

До магів часу завжди ставилися насторожено. Це ж не жарт: змінювати реальність, переграючи одні й ті самі події сотнями варіацій. Поки справа стосувалася шахрайства з гральними кістками чи відновлення розбитих чашок, серйозного приводу хвилюватися не було: змінювалися деталі, але не шлях розвитку всього світу.

А потім останній Архітектор часу знайшов спосіб переписати минуле Ареона на догоду своїм особистим амбіціям.

Зміна кількох поворотних точок історії викликала хвилю спотворень: зникли цілі часові відрізки та пласти реальності. Архітектори пам'яті та знань стабілізували процес далеко не одразу, кілька місць зіткнення з іншими світами було втрачено безповоротно, а магічні потоки спотворилися до невпізнання. Фахівці в галузі матерії та простору латали світ роками, а фінальним підсумком тих трагічних подій стало тотальне винищення магів часу та їхніх посібників.