Глава 17.1

— Тоді розкажи, звідки ти дізнався про стеження.

— Від твого коханого. Цікаві, до речі, у вас стосунки.

Він чекав уточнюючих питань або хоча б легкого подиву, тому неприємно здивувався, що Грейс з першого натяку зрозуміла, про кого йшлося. І миттєво наїжачилась.

— Так. Мабуть, ми перейшли до тієї частини, де ти жартуєш про моє вміння розумітися на людях і вибирати чоловіків. Але мені б факти, іронізувати я вмію й так.

— Факти прості: я майже зіткнувся з Хорасом Гейбом у сховищі. Піти швидко не вдалося, довелося поринути у справи твого нареченого.

— Він. Не. Мій. Наречений.

— Гаразд, колишнього нареченого, — не заперечував Едвард. — Я добре вивчив твою біографію, Колті. Ви були б чудовою парою: придворний золотий хлопчик та втрачена душа з іншого світу. Справжня казка, одна з тих, що люблять у всіх світах. Що пішло не за планом?

— А це точно твоя справа?

— Я допитливий.

Вона підібгала губи, витримала невелику паузу і раптом викарбувала:

— Моя версія не пройшла б цензури. Впевнена, твоя мати зрозуміла би, про що я кажу.

Ед завмер, наче його вдарили. 

І ось цю зухвалу істоту він ще кілька хвилин тому вважав милою та приємною дівчиною? Наслідки інтоксикації не інакше. Він різко відсунув тарілку і підвівся, важко спираючись на стільницю:

— Не смій згадувати її. Ти не знаєш, що тоді сталося.

— Як і ти, — холодно озвалася Грейс, ігноруючи його обурене сопіння. — І ніхто інший, судячи з тих документів, які я прочитала. Але факт залишається фактом: молодій дівчині не варто тішити себе ілюзіями щодо чоловіків, які не обтяжені міркуваннями моралі. Від цього бувають, — вона зміряла його поглядом, — довгострокові наслідки.

— Чудово, Колті, — процідив він, важко дихаючи. — Ще пара натяків — і…

— Неприємно, коли твоє особисте життя топчуть брудними чоботями? — Грейс підвела погляд. — Ось і мені. Я теж вмію шукати інформацію та ставити запитання, маркіз Дрейтвінд. І визнаю, що кожен може мати скелети в шафі. Хочете струшувати з них пилюку і зберігати в цілості? Будь ласка, маєте право. Але й мої не чіпайте.

— Ось як? Знав би, який у тебе характер, — взагалі б зв'язуватися не став.

— Не удавай ображену чесноту. У сховище ти вліз у тому числі з особистих причин. Можемо обговорити їх разом з моїми, а можемо перейти до справи, бо до відкриття крамниці менш ніж півгодини. Що я дійсно маю знати?

Ед примружився, але врешті вмостився знов на сидіння:

— Що лорду Хорасу ти потрібна як приманка, щоб упіймати таємничого та небезпечного мага часу. Тобто, мабуть, мене. І сигнальні закляття особисто його рук справа, служба контролю не причетна.

— Він це сам сказав? — здається, Грейс нарешті пройняло.

Едвард кивнув, не без задоволення відзначаючи, як на її обличчі проступила розгубленість.

— І ще згадав, що як тільки отримає потрібні відомості, знайде спосіб змусити тебе мовчати, люба Грейсі. Пояснити, що зазвичай мають на увазі під подібними фразами, чи сама здогадаєшся?

І відразу прикусив язик: дівчина здригнулася і завмерла, вона явно не була готова до таких новин. На кухні повисло незручне мовчання, лише через хвилину Грейс справилася з емоціями, що охопили її, і видихнула:

— Треба було його придушити ще того дня, коли він посмів заявитись до мене на поріг!

Ед хмикнув, але заперечувати не став: ідея була не позбавлена сенсу. Шкода, можливість уже втрачено.

— Не знаю, що відбувається, але, здається, ми обоє потрапили до центру сутички між таємною службою короля та магічним контролем, а може, старшого та молодшого Гейбів. Особисті інтереси у такому разі відходять на другий план. Хочеш пораду? Зараз не найкращий час для експериментів із Колом Передбачень. Хоч би що ти задумала, у тебе немає шансів. Або тебе, або твою подругу, або вас обох зловлять. Облиш цю витівку.

— Порада досвідченого авантюриста?

— Порада того, хто не перший рік у професії, — спокійно парирував Едвард. — Якщо я говорю, що пахне димом, то це привід озирнутися у пошуках вогню.

— Дякую за підказку, — пирхнула Грейс і підвелася з-за столу.

— Послухай, — він трохи підвищив голос. — Потрапиш на допит — з тебе всю душу витрусять. А заразом і з мене. Ти хоч розумієш, що то не наша вагова категорія?

— То ти через мене хвилюєшся чи свою шкуру бережеш?

Він різко встав, підійшов до неї впритул, ризикуючи нарватися на чергову блискавку, але енья Колті чомусь не поспішала вдаватися до магії. Більше того, вп'ялася в нього поглядом, у якому майнуло щось зовсім не схоже на побоювання.

— Навіть якщо свою, що з того? Маю повне право і тобі раджу чинити так само.

— А ось і повчання, — на її губах заграла посмішка, — від одинака-авантюриста, людини з найманою совістю і вельми мінливими моральними принципами. Дякую покірно, зі своїми проблемами я розберуся, а вирішувати твої не моє завдання.

— Відмінний вибір. Розв'язує мені руки в методах боротьби за власне світле майбутнє — він погрозливо навис над дівчиною.

— І що ти зробиш? Знову зв'яжеш, піділлєшь зілля або взагалі закопаєш на задньому дворі?

— Ще трохи — і остання ідея перестане здаватися мені абсурдною.