Глава 12.1

Тінь сумніву пробігла по її обличчю, але в очах раптово з’явився стриманий інтерес.

— Ви притягли до майстерні заборонений артефакт, підставили мене під позапланову перевірку, вкрали зі столу копію договору, зламали мою особисту систему охорони, потім втягнули в кабацьку бійку і нарешті налякали до напівсмерті, погрожуючи розправою та бо зна чим в замкненому приміщенні.

— Я спритний хлопець, еге ж?

— Ах ще дещо забула: облапали між справою, — дівчина і бровою не повела у відповідь на його зауваження. — І я серйозно маю повірити, що угода буде чесною?

— Звідки стільки недовіри? Подивіться на це з іншого боку: я щедро заплатив за вашу консультацію, не залишив зовсім ніяких зачіпок для служби контролю, провів кваліфікований аналіз дірок у системі вашої безпеки, витягнув вас із сумнівної колотнечі, допоміг позбутися непотрібної ілюзії. З передостаннім пунктом згоден, вийшло грубувато. Мої вибачення, енья Колті, — він поклонився максимально витончено. — І потім, я маю серйозний мотив не шкодити вам. Цінних фахівців треба берегти, — він підморгнув і обтрусив пошарпаний сюртук із парою дір на місці ґудзиків. — Пестити і плекати, я навіть сказав би.

— Павич пихатий, — пирхнула вона і відвернулася.

Але... задумалася. Міцно та глибоко, ретельно зважуючи всі «за» та «проти». Едвард подумки похвалив себе: емоції співрозмовниці, всі її сумніви і надії чітко проступили на гарному, хоч і блідому, личку. Вона вагалася, побоюючись втратити можливість, але й вірити йому не поспішала.

— Гаразд, якщо не хочете, я не наполягатиму. Якщо подруга вам справді така дорога, ви докладете усіх зусиль для пошуку розумного зломщика. Гарного вам вечра, еньє, впевнений, ви самі знайдете дорогу назад.

Він розвернувся і навмисне голосно брязнув засувом. Раз.

Відчинив скрипучі двері, шумно вдихнув нічну свіжість. Два.

Зробив крок за поріг, завмер на секунду. Три.

— Стривайте! — долетіло ззаду.

Едвард подумки записав ще один бал на свою користь.

— Обговоримо умови.

Він обернувся, розглядаючи невисоку, тендітну фігурку з руками, упертими в боки у вічній жіночій позі бурхливої незгоди з тим, що відбувається.

— Віддайте мені хронометр на зберігання, я передам вам ключ. Спочатку принесете папери, потім буде ремонт. Якщо провалитеся або притягнете щось не те, угоді кінець. Якщо я виявлю підробку, угоді кінець. Якщо ви хоч звуком, хоч словом розкажете про це — знищу вашу коштовність, спаплюжу так, що її й Архітектор часу не відновить. Якщо все пройде гладко, ви більше ніколи не підійде ані до мене, ані до моїх друзів. Ніколи в житті. Це зрозуміло?

До чого ж їй йшла ця ділова лють! Едвард упіймав себе на думці, що, мабуть, готовий милуватися саме такою версією Грейс Колті.

— Приймається. Давайте сюди ваш ключ.

Стара залізяка миттєво провалилася в підпросторову кишеню.

— А ви віддайте хронометр.

— З чого ви взяли, що я ношу його при собі?

Вона тільки голову до плеча схилила і вибагливо простягла руку.

Золотий ланцюжок, витягнутий з порожнечі, розпрямився з тихим мелодійним дзвоном, важкий кругляш хитнувся маятником, відкидаючи на стіни теплі відблиски. Едвард ступив до дівчини і акуратно передав їй свою коштовність. Грейс хвилину зволікала, потім спритно сховала хронометр у підпросторову кишеню. Молодець теж підготувалася.

— Домовилися? — вузька долоня зависла в повітрі.

— Домовилися.

Він обережно стиснув тонкі пальці, струснув долоню, а потім блискавично заклацнув на її зап'ястку тонкий металевий браслет.

Вона смикнулася, але, на жаль, занадто пізно: темна металева смужка попливла туманом і ввібралася в шкіру, залишаючи на шкірі витончене татуювання.

— Це ще що за погань?

— Ви ж артефактор, — він застебнув на своїй руці такий самий браслет. — Могли б і здогадатися. Повідець, звичайно.

— Тролев бастард, кікіморіна дупа, їжак лисий! Зніміть негайно це з мене! — розлютилася вона.

— І не подумаю, — у його голосі прорізалися ті небезпечні нотки, при звуку яких обережні люди воліли замовкнути. Він зробив крок уперед, змусивши її позадкувати. — Ви так мило ставили мені умови, еньє Грейс, так чарівно лякали, що я вирішив підстрахуватися. Тепер ми пов'язані. Здасте мене владі — і я потягну вас за собою. Втечете з моїм хронометром — з-під землі дістану. Наполегливо раджу бути гарною дівчинкою, — він схилився до її обличчя, дівчина судорожно проковтнула ком у горлі. — І не намагайтеся його зняти — без моєї половинки не вийде, а побічні ефекти вам не сподобаються: руки — тонкий інструмент.

— С-с-скотиняко! — з почуттям і повною самовіддачею видихнула вона.

— Професійна, зауважте.

— І навіщо я тільки з вами зв'язалася?

Він знизав плечима, підморгнув і попрямував до виходу.

— Щоби отримати результат. Термін виконання – кілька днів. Я сам знайду вас, Грейс. Живіть поки що спокійно.