Розділ 4

Ярослав 

Прокинувшись вранці я пішов на кухню попити води. Попивши води я побачив, що на диванчику у вітальні мирно спала дівчина яка вчора зашивала мені рану. Спочатку я дивився на неї мов баран на нові ворота, а потім прибрав пару локонів волосся, що впали їй на обличчя і від цього дівчина прокинулась.

— Мм - сонно промугикала дівчина.

— Вибач не хотів тебе розбудити - сказав я.

— Та нічого все добре - сказала дівчина. - Доречі вам треба рану обробити - сказала дівчина піднімаючись з дивану. 

— Добре - сказав я та сів на диван.

Дівчина підійшла до столику та взяла оброблючі засоби та бинт із пластиром. Взявши всі речі дівчина підійшла до мене та сіла на диван поруч зі мною.

Дівчина обережно відкрила флакон із оброблюючим засобом та промокнула трохи вату. Потім вона почала обробляти мені рану.

Я трохи шипів бо засіб пощипував рану, що робило неприємні відчуття. Обробивши рану дівчина наклала пов'язку та закрила флакон із оброблюючим засобом. 

— Тепер рана уже по троху загоюється, тому рекомендую вам не напружувати плече, бо шви можуть розійтись.

— Добре зрозумів дякую вам, що врятували мені життя — сказав я. - Доречі як вас звуть?- запитав я.

— Я Зоряна, а як вас звуть? - запитала дівчина.

— У вас гарне ім'я - сказав я. - Мене звуть Ярослав - відповів я. 

— Дякую у вас теж гарне ім'я - сказала дівчина. 

— Я так розумію ви працюєте лікарем? - запитав я.

— Так я працюю лікарем - відповіла дівчина. — А ким ви працюєте?

— В мене є свій бізнес. - коротко відповів я.

— Зрозуміла 

Сказавши це дівчина пішла до кухні та попила води.

В цей час в квартиру зайшов мій друг Захар.

— Привіт, як ти? - з порогу каже друг.

— Привіт та живий - сказав я.

— Який я радий це чути - сказав друг та підійшов до мене з пакетом в руках.

— А це ще що? - запитав я.

— Це тобі та тій дівчині фрукти, там ще є солодощі - сказав друг та простягнув мені пакет.

— Та не треба було я ж не помираю - спокійно сказав я.

— Мені для тебе не шкода - сказав друг.

— Оо це дуже добре, що ви принесли фруктів - сказала дівчина з - за порогу.

— От бачиш і не один я так думаю - сказав Захар.

— Добре - добре буду я їсти ті ваші фрукти - сказав я. 

— От і добре фрукти треба їсти - сказав Захар. - Доречі я Захар, а як вас звуть? - звернувся друг до дівчини.

— Я Зоряна рада знайомству з вами - з усмішкою відповіла дівчина.

— А я який радий з вами познайомитись - відповів друг.

Після слів друга повисла тиша. 

— Добре Зоряно ми тоді з Ярославом ми маємо дещо обговорити ми будемо в його кабінеті, якщо потрібна допомога кличте - сказав друг.

— Добре - сказала дівчина. - Я тоді приготую щось.

Ми з другом направились в мій кабінет. Зайшовши в кабінет друг одразу почав питати.

— А тепер друже розкажи мені як вчора все було?- запитав друг.

— Та нічого особливого - сухо сказав я.

— Ну якби нічого особливого, то тебе не зашивали б. - сказав друг.

— Та я просто був в його квартирі і коли діалог не завдався, то я думав вже йти, але як тільки я розвернувся він вистрілив у мені у плече - сказав я.

— А далі що? - запитав друг.

— А далі я побіг за ним, довго бігав, але варто йому було забігти в якийсь провулок, то там і був в нього тупик. - сказав я. — Я запитав хто його замовив, але виродок тільки мовчав. Потім почав говорити, що мій батько вже мертвий і ніхто не буде шукати винних. Ну і ці слова добили мене, то я і вбив його.

— А дівчина як з'явилась? - запитав друг.

— Коли я вбив того виродка ззаду почувся зойк я обернувся і побачив там дівчину, вона намагалась втекти, але я наздогнав її, взяв на не поранене плече та посадив в машину. Потім вона побачила, що я втрачаю сили та сіла на місце водія і так ми доїхали сюди.

— Зрозуміло - протягнув друг.