Розділ 3

Зоряна

Побачивши, що чоловік почав підходити до мене я чимдуж чкурнула, але як би я не старалась в мене з фізичною підготовкою були проблеми. Чоловік схопивши мене за лікоть притягнув на місце де сталось вбивство.
— Ви мене вб'єте? - спитала я в чоловіка — Хіба свідків залишають?
— Свідків не залишають, але якщо ти будеш слухняною дівчинкою, то я не буду тебе вбивати.- сказав чоловік. — А зараз мені треба тебе забрати.
— Відпустіть мене будь ласка — благально сказала я.
— Ага і завтра ти підеш в поліцію та напишеш заяву - сказав чоловік.
— Я нікому нічого не скажу — плачучи сказала я.
— Я не можу тобі поки що довіряти. - сказав чоловік. — А зараз ми підемо до моєї машини і якщо надумаєш втекти то я вб'ю тебе.
Я послухала чоловіка і не пручалась. Коли ми дійшли до машини чоловік відчинив мені двері і я сіла, сам же чоловік обійшов машину і сів за кермо і тут же зашипів та взявся за плече і тільки зараз я побачила в нього рану на плечі.
— Вам потрібно в лікарню у вас кульове поранення? — сказала вона 
— Не треба мені нікуди я сам розберусь зі своєю раною — сказав грубо чоловік.
— Якщо вам не зашити рану ви просто напросто стечете - впевнено сказала я.
— Дівчино не лізь не в свої справи - сказав чоловік. 
— Давайте я сяду за кермо, бо ви не зможете кермувати - сказала я та вийшла з машини, аби сісти за кермо. Відчинила двері і чоловік неохоче вийшов та сів на пасажирське місце біля водія я зробила те саме тільки сіла на водійське місце.
— Ти хоч водити вмієш? - сухо запитав чоловік.
— Вмію в мене є водійське посвідчення. - сказала я.
Завівши машину ми рушили з місця.
— Введи координати в навігатор. - наказав брюнет. 

— Говоріть куди - сказала я.

— Вулиця Лісова 34 - сказав чоловік. 

Я ввела координати і поїхала туди куди вказував навігатор.

Приїхавши по призначенню я вийшла з машини, чоловік вийшов за мною. Я підійшла до чоловіка та поклала його руку собі на плечі. Дійшовши до ліфта я натиснула на кнопку і коли ліфт прибув ми зайшли в нього.

— На 6 поверх - сухо сказав чоловік.

Я натиснула на кнопку і ми поїхали на 6 поверх. Коли ліфт зупинився і двері відчинилися ми вийшли з ліфта.

— На право до 63 квартири.

Пішовши на право ми знайшли 63 квартиру, чоловік дістав свій електронний ключ і притис до сенсорної панелі. Двері відчинились і ми зайшли в квартиру.

Зайшовий до квартири я провела чоловіка до вітальні та посадила на диван.

— Де у вас тут аптечка?— знервовано запитала я.

— Там - показав чоловік на ванну кімнату.

Я пішла туди і взяла те, що було. 

— Тут не все треба ще медичні інструменти, анестетики, дезінфікуючі засоби, та рукавички.

— Зараз - сказав чоловік і взяв телефон шукаючи чийсь номер. 

Найшовшовши чийсь номер чоловік набрав його і трубку взяв який чоловік.

— Ало - сказав незнайомий голос.

— Ало братан мені тут треба аби ти дещо купив, зараз тобі скажуть що - сказав чоловік передаючи мені свій телефон.

— Ало, нам потрібно анестетик : Новокаїн 0,5% 400 мл; дезінфікуючі засоби можна хлорамін В ; медичні інструменти, рукавички та шприц - сказала я на видиху.

— Ага записав, скоро буду - сказав чоловік і завершив виклик.

Після цього я пішла мити руки. Помивши руки я пішла до чоловіка.

— Зніміть будь ласка сорочку - сказала впевнено я.

— Ого так зразу - сказав чоловік.

— Ну не буду ж я зашивати вас через сорочку - обурено сказала я.

— Добре - добре я зрозумів зараз скину - сказав спокійно чоловік.

Чоловік скинув сорочку і я взяла оброблюючі засоби та трохи обробила рану. 

Пройшло пів години і приїхав чоловік з потрібними препаратами та інструментами. Зайшовши в квартиру чоловік поклав поклав пакет на столик той, що біля дивану в вітальні та підійшов до чоловіка.

— Ти як брате? - запитав чоловік.

— Та поки що живий ось якраз будуть зашивати - сказав брюнет показав головою на мене.

Чоловік повернувся до мене.

— Дякую вам, що не кидаєте мого друга в біді - подякував блондин.

Я лиш махнула блондину головою. 

— Добре брате я піду не буду вам заважати, а завтра я прийду до тебе і ми поговоримо- сказав блондин і пішов.

Подивившись чи є всі потрібні речі для операції я пішла мити та обробляти руки хлораміном, а потім одягла рукавички. Потім я обробила інструменти та підійшла до брюнета. 

Набравши в шприц анестетик я ввела його чоловіку. Потім я дістала інструменти та почала операцію. 

Рана була не глибокою, але серйозною, тому я зробила все так як потрібно і зашила рану.

Після цього я наклала пов'язку на рану.

Закінчивши операцію я зняла рукавички, помила руки та сіла на крісло, біля дивану. Сьогодні був виснажливий та якийсь божевільний день. Тому я поринула в свої думки, але ненадовго тому, що побачила як брюнет ще досі лежав на дивані.

— Давайте я проведу вас до вашої кімнати - сказала я.

— Та я сам можу - сказав чоловік. 

Я допомогла чоловіку встати і чоловік пішов в свою кімнату. В свою чергу я ж пішла в ванну кімнату аби змити все з себе. 

В ванній кімнаті була невеличка сушарка. Там був рушник та одяг чоловіка, тому я взяла штани та футболку чоловіка.

Взявши все необхідне для душу я зайшла в кабінку та помилась в душі.

Помившись в прохолодній воді я вийшла з кабінки та одягалась. Після ванної кімнати я пішла в вітальню, лягла на диван та заснула.