Розділ 2

Ярослав 

Прокинувся від дзвінка Гордієва. Він мій друг, ми познайомились з ним коли нам було по 7 років, а коли батька вбили, то ми почали самі шукати вбивцю, коли правоохоронці закрили справу. 

— Ало - сказав я сонно.

— Ало Ярослав я знайшов адресу вбивці твого тата - сказав Захар.

— Чудово кидай мені адресу - сказав я вже одягаючись.

— Зараз, чекай на повідомлення - сказав Захар і завершив виклик.

Одягнувшись та спустившись по сходах я вийшов з будинку та пішов до машини. Через хвилину прийшло повідомлення від Захара і я завівши двигун машини поїхав за адресою яку скинув Захар.

Вже приїхавши за адресою я зачекав поки з будинку вийде людина. Коли з будинку вийшла бабуся прогулятись зі своїм песиком я притримав двері і зайшов у будинок. Зайшовши по сходах на третій поверх я знайшов квартиру яка мені потрібна та натиснув на дзвінок. Господар квартири подивився у вічко і відчинив.

— Мужик, що тобі треба?- сказав господар квартири.

— А зараз дізнаєшся - сказав я та взяв чоловіка за ніс та повів у квартиру.

— Ей що ти робиш? Ти взагалі не при собі? - сказав господар квартири.

— Не при собі, бо ти вбив мого батька - відпустив ніс чоловіка та сказав я не стримуючи емоції. — За що ти вбив мого батька?

— Мене змусили  - сказав чоловік.

—  Ага звісно зараз і я змушу тебе копати собі яму- сказав я погрозливо. 

— Послухай мене змусили це зробити, бо мене тоді б посадили, а в мене тоді росла донька - нервово сказав чоловік.

— Як зворушливо - натягнуто посміхнувся я. - Але ти не врахував те, що ти позбавив в іншої сім'ї батька.

— Мені дуже шкода, що так сталось - сказав чоловік.

— О тобі шкода, тоді ти так не думав- сталевим голосом сказав я. Скажи хто тоді тебе змусив вбити мого батька? - спитав я сталевим голосом.

Чоловік промовчав

— Мовчиш? Ну нічого я всеодно дізнаюсь, але ти тоді не залишишся живим - сказав я та розвернувся до дверей.

І в цей момент коли я повернувся в іншу сторону, то чоловік дістав пістолет з поясу штанів та вистрілив мені у плече, а тоді побіг в сторону сходів та попрямував на вулицю. Я побіг за ним спускаючись зі сходів та вийшов через двері, які ще не встигли зачинити інші люди заходячи в будинок. 

Я біг за чоловіком він виявився спритним, але і я не гірше. Коли пробігши пару кварталів чоловік забіг в якийсь провулок я побіг за ним. І тут він зрозумів, що зайшов в тупий кут, хотів щось зробити, але я вже був близько біля нього.

— Ну що добігався? - запитав я в нього. — А тепер кажи хто замовив мого батька?

— Не скажу - сказав чоловік. 

— Добре не хочеш говорити, я знаю як тебе розговорити. - я наставив пістолет на голову чоловіка. - Ти й далі не хочеш говорити?

— Ти ніколи не дізнаєшся правди я понесу цю правду з собою в могилу і всі будуть думати, що це нещасний випадок. Твій батько всеодно здох і ніхто не буде копатися в минулому. - сказав чоловік, а я натиснув на курок пістолета та вистрілив прямо в голову. Ззаду почувся зойк я повернувся і побачив дівчину. 

Я хотів підійти до дівчини, але вона почала тікати. Я побіг за нею і все ж мені вдалось її наздогнати.