Кохання, опалене війною.

Вона унікальна в своїй простоті

Вона унікальна в своїй простоті,
Таких, як вона з тисяч лиш одиниці...
Ніколи таких не стрічав у житті –
Напитись її б, мов води із криниці.

Вона його серце теплом розтопила,
Що сяяло ніжно у блиску очей,
Яке дарувала... і ним полонила
У мареві тихих безсонних ночей.

Русалкою кликала в снах на світанні,
Збирала устами росу із чола...
Манила..., співала йому про кохання...
У маренні ночі тихенько плила...

Міраж чи ілюзія в снах неспокійних?
Горіла свіча тремко, плачучи воском...
Від снів таких явних, але безнадійних,
Здавався йому увесь світ надто плоским...

Вона унікальна в своїй простоті.
Таких, як вона — тисячі?... одиниці...
Зустріти б її не у сні, а в житті
Й напитися, наче води із криниці...
2.10.2023р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись