Кохання, опалене війною.

Виходу із матриці немає...

Ви, мов дві хвилі...в квантовій механіці,
Що рухаються паралельно в просторі.
Ви дві зорі-планети в космосі,
Й ніяк не перетнетесь у цій плоскості,
Мабуть тому, що змазані всі контури
Бажань...і ви вже вкотре в паніці...

Він знов доводить тебе...як теорему,
Ікси і ігреки шукає там, де їх нема...
Ти дивишся услід йому...сумна,
Холодну каву п'єш біля вікна...
Чекаєш крок на зустріч, та дарма...
А я пишу тепер про вас поему...

Немов сліпці все виходу шукаєте...,
Та виходу із матриці нема...
Й між вами із нерозумінь глуха стіна,
Ти сам у просторі і вона теж одна.
Ваш спільний дім давно для двох тюрма,
З якої виходу... в життя не маєте...
4.09.2023р. ®Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись