Кохання, опалене війною.

Я не твій храм, я – непокірна дама...

І ще один вірш до книги Ерін Кас

Солодкий гріх

Ти не іскри, немов вогонь бенгальський...
Твоя пожежа мене більше не пече...
Я знаю, добре знаю...– ти нахабний,
Та я, мабуть, нахабніша... іще.

Замкнула я давно ворота раю
І ключ у пекло кинула... – дістань,
Як зможеш... нічого проти я не маю
Можливо, так ти сплатиш дань.

Я не твій храм, ти зовсім не паломник,
В тобі нема смирення, навіть грама.
Я не чекаю вчинків карколомних...
Нема святого і в мені, я – непокірна дама.

Можливо, я й десерт, та із сюрпризом,
Який, я знаю, вже давно не по зубах
Таким, як ти... і, що вважаєш мене призом –
В душі моїй це викликає дикий страх.

Відрощуй ікла – я навчилася кусатись,
Для цього в мене був чудовий вчитель.
Тепер, мабуть, лише коханням лікуватись,
Та лиш не знаю, чи ти мій цілитель...
5.08.2023р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1844 в Різне
#429 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись