Кохання, опалене війною.

Ти побажай їй у життєвім морі штилю...

Ще трохи емоції від книги

Марії Акулової Ми (не) розлучаємося

А може досить мучитися разом?
Можливо, краще тихо розійтись...
Ви двоє, наче заразились сказом,
І загризетесь врешті-решт колись...

Навзаєм пробачаєте амури,
Ховаючи в душі, від зради, біль...
Навколо серця збудували мури
Від себе, ...які вже роз'їдає сіль.

Зрослилася душами, а тіло хоче волі,
Хоча, мабуть, все швидше навпаки –
Душа у тілі, наче в замкнутому колі...
Зап'ястки тиснуть шлюбу кайданки...

Давайте -но , махніть на все рукою,
Бо вам не вдасться всім заткнуть роти.
Вони ніколи не дадуть уже спокою –
Цей поголос спалив між вами всі мости.

Ти відпусти її, немовби берег хвилю,
Хай вітерець несе на інший берег.
Їй побажай в життєвім морі штилю,
Немов...кораблику з офсетного паперу...
6.07.2023р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1707 в Різне
#401 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись