Кохання, опалене війною.

Свої рожеві окуляри...давно пора вже на смітник...

Давно пора відправить на смітник
Свої старі рожеві окуляри,
Аби тебе не підіймали в хмари,
Вони, а знявши...бачиш, рай десь зник?

Старанно протираєш їх щораз,
Напилення ж рожеве знов з'являється...
Душа болить і серце, вкотре, кається,
Що більше не терпітиме образ...

А завтра свої рожеві візьмеш знов
Бо як же, коли звикла ти до них?
І розумієш, що, мабуть, це — сміх і гріх...
Якась аматорська пародія на любов...

Ти, чесно, хочеш їх віднести у смітник,
Та лиш від думки все в тобі стискається...
І, мабуть, в соте твоє серце кається,
Знов заглушивши твій душевний крик...
1.07.2023р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1532 в Різне
#355 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись