Кохання, опалене війною.

Ти слабка стать, але сильна жінка

Заглиблюватись немає сенсу
В чужі нелогічні вчинки,
Це нічого не дасть, крім стресу
І розмитої, загалом, картинки.

Ти, немов під прицілом снайпера,
Що тебе розстріляв вже не раз...
Тож не зможеш змінити фактора,
Ти для нього фактура, лише...антураж,
На якому він хвацько відточує,
Свої навички в ціль потрапляти –
І мов дротик – під шкіру заточений,
Кожен вчинок, щоб серця дістати.

Не сприймай його надто серйозно,
Запасись, ти, в достаток іронії...
Всі подачі його відбивай віртуозно –
Не метайся, мов хворий в агонії.
Ти його переграти не зможеш,
Як не виправиш зроду горбатого...
Нащо душу даремно тривожиш?
Це ж, як знову... женити жонатого...

Ви ж по всіх категоріях різні –
Не заковтуй, мов рибка наживку,
Після вчинків казати про щось надто пізно...
Ну, а ти слабка стать, та усеж сильна жінка.

16.05.2023р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1844 в Різне
#429 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись