Кохання, опалене війною.

Сам ковтай свій солодкий яд...

А знаєш, ти справжній гад –
В тебе що не слово, то яд...
І погляд з під вій, мов лід,
Й наче Антарктика,
Твій внутрішній світ...
Ти скажеш, що я неправа?
Чого варті твої слова...
Ти ж знаєш сам, що нічого
Свого теплого..., крім чужого.
І я більш не плекаю ілюзії,
Вибираючись щораз із конфузії...
Тож, повзи собі далі, гад
Й ковтай сам...свій солодкий яд...
20.05.2023р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись