Кохання, опалене війною.

У мовчанні мій кайф...

В місті сірому смогом в душу
Заповзає холодний травень...
Ти мене говорити не змушуй
У мовчанні...мій кайф, знаєш?

Дрібна моряка сховає сльози,
Що раптово так виступають...
Не пишу я чомусь прози,
На поезію давно надихаюсь.

Ранки сповнені оптимізму,
Вечори, що дають віру й надію...
Я дивлюсь крізь туману призму...
Миру у власній душі волію...

Протиріччя ж все душать і душать,
Заважають на повну вдихнути,
А думки, наче мухи маружать,
Не дають ночами заснути.

Смогом в душу холодний травень
Заповзає... і навстіж двері
Відчиняє..., і в світлі марень
Я знов лишаю рядки на папері...
7.05.2023р. © Venera Mar

Подобається

#1844 в Різне
#429 в Поезія

Відредаговано: 12.01.2024