Кохання, опалене війною.

Біль і радість в душі, вона... в різних пропорціях...

Прикрий двері – протяг вривається в душу,
А в мізках, немов годинник відлічує хвилини...
Знайди у серці співчуття, хоч краплину,
Її бідну душу в пітьмі блукати не змушуй...

Не бий словами, як батогом, з розмаху,
Не кривди душу, що тобі довірилась...
Вона вже в людях зовсім, сердешна, зневірилась.
Ти ж її нещасну, немов відправляєш на плаху...

У скронях набатом біль нещадно стукає,
Шалені думки не дають бідолашній заснути...
Чому не може тебе в цім житті забути...?
Все думає, який такий гріх нещасна спокутує.

Прикрий душу – протяг виносить емоції,
Там вже місця нема заповітній мрії...
Терпнуть руки... життя забирає останні надії...
Бо біль і радість в душі її в різних пропорціях...
6.05.2023р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись