Кохання, опалене війною.

Так буває, коли пристрасть минає...

Рука в руці...і раптом розімкнуться,
Бо він не зможе втримати її.
Вони, немов два плюси торкнуться
І розійдуться, наче в морі кораблі.

Єдиним цілим не дано їм не стати,
Не злитися в одне, як інь і ян...,
Бо хтось із двох не в силі покохати,
В кого в душі лише самообман.

Рятують те, що врятувать не в змозі
Ніхто, крім них..., і навіть вони самі...
Давно розлука вже чекає на порозі,
Щоб розвести їх, ніби міст між берегами.

Хмиз пристрасті усе кидали відчайдушно
У жар своїх давно минулих почуттів,
А потім в очі заглядали скрушно,
Бо хмиз не розгорався – тільки тлів...

Рука в руці..., а потім розімкнуться,
Бо він її вже втримати не зможе...
Так, раптом, пристрасті окови рвуться,
Коли кохання вже не гріє спільне ложе.
3.05.2023р © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1844 в Різне
#429 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись