Кохання, опалене війною.

Він – скрипач, під смичком...вона ніби помре і воскресне...

Цей вірш теж писався, як рецензія до книги,

тільки...вже не пам'ятаю, якої)))

Ніч прикриє, згладить між вами всі шорсткості,
Губи коханого скажуть зовсім інші слова,
Пристрасть його – букет із ніжності й жорсткості...
Й ти, тендітна така...в руках його знов ожила...

Вона малює на тілі твоїм свої ієрогліфи,
А натомість від тебе ковтки із блаженства й гріха.
Кожне слово і ласка твоя в її тілі, мов коми й апострофи,
Ніжний шепіт-зітхання її у цю ніч не стиха...

Ніч у пристрасті вашій, немов увертюра до п'єси
Ось вона, що виводить сонети кохання для двох...
Він – скрипач, під смичком вона ніби помре і воскресне,
Так кохають в житті лише раз – бачить Бог...
26.04.2023р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1707 в Різне
#401 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись