Кохання, опалене війною.

Я, наче із стального дроту звита...

І знову рецензія чи може анотація

на книгу Інни Камікадз "На вістрі чеснот"

Мій любий, цей необдуманий пасаж
Тобі ще відгикнеться і не раз,
Для мене твій не зміниться окрас...
Тож, хоч усоте поміняй свій антураж.

Хотів мене ти взяти за "живе"?
А взяв себе...і опустив в моїх очах...
Хотів, щоб я відчула злість чи страх?
Та цим принизив ти лише себе...

Так, ти міцний горішок, що й казати...
Та знаєш, що і я не ликом шита,
Я, наче із стального дроту звита,
Й тобі мене не вдасться поламати.

Життя моє й твоє, неначе шахи
І першу партію зі мною ти програв...
Хоча спочатку нагло махлював,
Та все одно так необачно дав ти маху...

Отож, якщо не знаєш правил гри,
І коли ще не зважив усі "за" і "проти",
Іди по суші, а не лізь в болото,
Та не шукай в степах життя яри.
20.04.2023р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись