Кохання, опалене війною.

Притримайте коней, юначе, моя любов всеж не безмежна...

Сайгаком серце в грудях скаче,
В душі, мов лісова пожежа...
Притримайте коне'й, юначе –
Моя любов-бо не безмежна...

Сльоза бринить в очах ранкових,
Що ще від сну ледь-ледь припушлі...
Ген сонце із-за хмар вершкових
Зійшло... я боса – згубила тухлі...

В душі елегія з ноктюрном звучать
А я з тобою забула все, юначе милий...
І що тепер ці ночі значать
Тобі?...спитать забракло сили...

Впущу в вікно грайливий легіт,
Хай мені коси розплітає...
Та твій, юначе, ніжний шепіт
Чомусь дівоче серце крає...

Сайгаком серце в грудях скаче,
В душі давно немов в пустелі
Все вигоріло, і безмовно плаче
Душа, яка розбилась в скелі...
17.03.2023р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1844 в Різне
#429 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись