Кохання, опалене війною.

Ще єдиний разочок згадаю...

Я відправлю тебе в архів
Вже забутих давно відчуттів.
Закопаю далеко...у пам'ять
Ті моменти, що досі ще манять.

Я тебе поховаю...у серці,
Там, де спомин пече гірше перцю...
Віджену усі згадки далеко,
В ті краї, де зимують лелеки...

Я тебе не пущу більше в сни,
В моїм серці для тебе не буде весни.
Я забуду тебе – я тобі обіцяю...
Тільки ось ще...єдиний разочок згадаю...
4.04.2023р. © Venera Mar

Мудрість змії подібна,
Що не повзе назад...
Щиро казати потрібно
Слова..., а не невпонад.

Правди країв не видно,
Скільки б брехні не пізнати...
Важливіше обра'з – зрозуміти
І просто тебе обійняти.
Минулих мостів не треба
Ламати, і так може ти на дні
Впадеш, ...але є потреба
Зробити свій крок одній...
Бачиш? У слабкості...сила,
Ти ж мені зовсім не скеля...
Я, мабуть, не розлюбила...
Розквітла просто моя пустеля...

17.04.2023

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись