Кохання, опалене війною.

Мені б напитись з губ твлїх серпанків...

Коли з коханим розділяють кілометри,

то лиш кохання відстані долає...

Мені до тебе кілометри смутку й болю,
А ще години сліз й недоспаних ночей...
Так хочеться хоча б у снах з тобою
Зустрітися...із поглядом твоїх ясних очей.

Мені до тебе сотні втрачених світанків,
Коли на самоті у променях ранкових...
Мені напитись з губ твоїх серпанків,
Мов із роси-води начерпатись любові...

Мені до тебе безліч днів буремних,
Що відчаєм наповнились до краю...
Я свічкою тобі по ночах темних,
Тихенько плавлюсь і...за ніч згораю.

Мені до тебе слів не сказаних мільйони,
Що у думках щоденно пропливають.
Мені до тебе...зайві заборони й перепони,
Адже не втримає ніщо, коли кохають.
1.04.2023р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись