Кохання, опалене війною.

До істини стежина завджи нелегка, хоча здається зазвичай, що усе просто...

Моя віршована рецензія до книги

Аделіни Янг "Лебідка"

Вона ввірвалась, наче смерч в його життя,
Хоч в ньому й так давно все нестабільно...
Сама не знала, що і де шукати допуття,
Й на небезпеку наражалась добровільно.

Він дівчину цю розкусив давним-давно,
Та лиш не знав, чим це для нього обернеться.
Хоча холодною була з ним – відчував тепло,
Назвав лебідкою і знав, що відгукнеться.

Вона хотіла знати правду й лиш тоді,
Як доведе провину, всіх причетних покарати,
Та не уявляла, мабуть, і в страшному сні,
З чим їй, насправді, доведеться справу мати.

Усе не так, як думалося і здавалось їй,
І взагалі –знайшла, де зовсім не шукала
І ворог виявився другом – близький, свій,
В якого, ще й до всього, закохалась...

То що ж у підсумку ? Так, правда, хоч гірка...
І все не так в житті, як думалось-гадалось...
До істини стежина часто зовсім нелегка,
Хоча все просто – так спочатку їй здавалось...
22.02.2023р. ©Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись