Кохання, опалене війною.

Я знов, неначе в юні роки, поринула у світ Дюма...

Я в вас закоханий без краю –
За вами в воду, і в вогонь,
Тому уклінно вас благаю,–
Торкаючись м'яких долонь,–
Мені довіртесь – вас не скривджу,
Палає полум'я в душі,
Я вас ніколи не залишу...
Ця пристрасть, бачте, на межі...
Так клявся він тоді в коханні –
Лукавий ловелас-піжон,
Штовхаючи її до грані,
Зануривши в гіпноз чи... сон.
І опиратись не зуміла –
Вона в полоні його чар...
Тож склала діва свої крила
До ніг...., злетівши вище хмар...
Я знов, неначе в юні роки
Поринула у світ Дюма,
Там роблячи боязкі кроки,
Немов живу в той час сама...

10.02.2023 © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1532 в Різне
#355 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись