Кохання, опалене війною.

Я не скажу...тобі...ні слова...

Я не скажу... на що' тобі розмови?
З пустого у порожнє лить слова...
Моя душа ще поки що жива,
Хоча, здається, вмерла
у той день раптово...

Я не скажу..., а як скажу – не слухай...
Навіщо він тобі, той дикий розпач...
Коли кохана біля тебе поруч,
В мій біль зануритись
тобі не хватить духу...

Я говоритиму..., та всі розмови зайві,
Бо ти мене навряд чи зрозумієш...
Таке воно життя і тут нічого
вже, мабуть, не вдієш...
Та я хоч намагалася, принаймні...

Я промовчу тоді, коли сказати треба,
Бо ти розмов тих слухати не будеш...
Пройде рік-два і ти про все забудеш.
Хіба в словах цих марних є потреба?

6 лютого 2023р. Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись