Кохання, опалене війною.

Не вистачає їй твого кохання...

Це ще одна рецензія,

але вже до першої книги

Ерін Кас "П'янкий смак кохання"

Їй так невистачає твоїх рук,
Які так часто ніжно обіймали.
Вони пришвишували серця стук,
І кров по венах, ніби вирувала...

Їй так бракує погляду наскрізь
Того, що наче в душу заглядає.
Та сталь холодна у очах твоїх...,
Вона ночами її серце зігріває...

Їй голосу твого тепер бракує,
Що огортає тіло, наче кокон...
Він душу її ще й до сих пір лікує,
Дарує дивну ніжність й спокій...

А ще бракує їй цілунків на світанку,
Що сповивали душу, мов серпанок...
Вони нагадують їй ніжну колисанку,
Легку спокусу милих витинанок...

Невистачає їй твого кохання,
Хоч каже, що вона без нього звикла,
Та ще живі у серці щирі сподівання,
Бо без кохання її душа безлика...
4.02.2023 р. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись