Кохання, опалене війною.

...Ти теж ішла... по долях напролом

На відстані руки тріпочуть крила,
Собою застилають цілий світ...
Ти так кохання в цім житті хотіла,
А що ж тепер, уже насхилі літ?

Торкнулось воно серця ледь... й розтало,
І збігло поміж пальців, як вода...
Так, ти недовго, але все ж кохала –
Тебе лиш не любили..., от біда...

Манірно доля голову задерши,
Пройшла по тобі гострим каблуком,
Але ж ти, молода, була занадто вперта,
Ти теж ішла по долях напролом.

На відстані руки тріпочуть крила,
Тобі собою затуляють цілий світ...
Ти думала, що буде, як сама хотіла,
Але дарма опав твій юний цвіт...

1 лютого 2023 ©Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1844 в Різне
#429 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись