Кохання, опалене війною.

Життєві партії окремо будем грати...

На одних клавішах, та ноти у нас різні...
З тобою ми не попадаємо у такт –
Вступаю я зарано, ти запізно,
І свою партію ми не зіграємо ніяк.

В моїй мелодії чомусь одні мінори,
А у твоїй звучить мажорний ряд...
В мене постійно із минулого повтори,
А ти змішав в своїх мажорах все підряд.

Тому, мабуть, зіграти вдвох несила,
Бо не втулю в твій ряд я свій мінор...,
Тож хоч би як тебе я не просила,
Ти не пускаєш мою ноту в свій мажор...

Лише тому, напевно, нам судилось
Життєві партії ці нарізно зіграти –
Мажор з мінором у одне так і не злились,
Тому не можем непоєднане з'єднати...
24.11.2022. © Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1844 в Різне
#429 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись