Кохання, опалене війною.

В жазі нестримній литися з тобою через край... забутись...відродитися...

Я хочу, дуже хочу...
Губ терпкого тепла
І ніжності від дотиків...
Щоб рука ажур плела...
Я хочу ласки щемної
І вогника в очах,
Цілунком упиватися
І танути...в руках...

Я хочу загоратися
Вогнем в твоїх очах,
Топитись, задихатися
В твоїх палких речах.
Елегією вічною
В фантазіях п'янких ,
Я буду тобі свічкою
В нічних думках твоїх.

Я хочу море ніжності...
Й напору водночас.
Топитися у пристрасті,
Але іще не час.
Я хочу більше, швидше...
Стрімкіше...серця злет...
Забутись в ейфорії...
Твоє тепло, мов плед...

Я хочу розлетітися
На тисячі зірок...
Тобі лише відкритися –
Бутон з ста пелюсток...
В жазі нестримній литися
З тобою через край...
Забутись...відродитися...
Кохай мене, кохай...

2-3 серпня 2022 @Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись