Кохання, опалене війною.

Я відкладу углиб душі твого листа...

Я відкладу углиб душі твого листа...,
Колись його можливо прочитаю...
Тоді, як вже дійду в житті до краю,
Коли душа вже буде геть пуста...

Як в серці вже не буде ні тепла, ні болю,
Лише байдужість й паростки зневіри,
Його дістану – і додасться віри...
Добуду лист з закутків, наче... долю.

Читатиму його зі смутком у очах,
Хоч і блукатиме в устах легка усмішка.
Я прочитаю лист твій тишком-нишком,
Немов школярик – кожне слово по складах.

І враз огорнеться душа моя прозрінням,
Теплом наповниться: по вінця, до країв
І зазвучить по-новому пташиний спів,
І проросте любов в душі зі слів насіння...
31.07.2022 @Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись