Кохання, опалене війною.

Лиш вір у краще... і дасть Бог...

Сховалось сонце десь в зеніті,
А там, в душі – пекучий біль...
Пробачить можна все на світі,
Та не зневаги, що б'є в ціль.

Колишуть зорі в небі місяць,
А душу, мов побила міль...
Де двом кохання шлях освітять,
Двом іншим завдадуть лиш біль.

Як сонце вмиється росою,
Торкнеться уст кохання промінь.
То інший вмиється сльозою,
Коли ввірветься в душу спомин...

Як день веселки перевеслом,
Огорне раптом небокрай,
В ріці життя не кидай весла –
Греби чимдуж в щасливий край...

Все буде – вір: і ніжний вечір,
І ніч кохання для вас двох,
І радість ранків, й сміх малечі...
Лиш вір у краще...і дасть Бог...

24.07.2022. © Venera Mar

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

Відредаговано: 12.01.2024