Кохання, опалене війною.

Так, треба жити – це без варіантів... хоч не таке життя, як ти хотів,та все ж воно не шкодувало фоліантів...

Так, треба жити – це без варіантів,
Хоч й не таке життя, як ти хотів...
Та в неї зовсім не таке і поготів –
Усе ж життя не шкодувало фоліантів...

Вона прийшла в твоє життя чи ти в її,
Тоді і почалася ваша спільна книга...
На заздрість ворогам, а чи на втіху...
І ваші будні: то веселі, то сумні...

А їй тепер, без тебе, якось так...
Не так, щоб добре, але й зовсім не погано,
Її дістати намагаєшся вже марно
Ти за живе...отож гуляй собі козак...

Вона навчилась жити без тебе...
А як ти думав?...до всього звикаєш...
Ти зрозумів, що лиш її кохаєш?
Що ж...гриз її, тепер гризи себе...

Мабуть, назад не буде вороття.
Не так хотів, та маєш те, що маєш...
Ну й що, що ти лише одну її кохаєш?
Живи тепер... таке воно – життя...
12.07.2022 @Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1844 в Різне
#429 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись