Кохання, опалене війною.

Бог не в храмі, він в душі...

І знову невеличкий філософський

відступ...

Ти знаєш, Бог не храмі – він в душі,
У кого помисли й діяння чисті.
Хто між життям і смертю на межі
Не допускає в душу ненависті.

Коли твої думки йдуть врізнобіч
І ти не можеш їх зібрать докупи,
З молитвою в душі ти звісна річ
У храм до Господа поближче ступиш.

Та злі і ниці також в храм ідуть
І в їхніх душах теж свої боги,
Вони по трупах прокладають путь,
І до чужих страждань вони глухі.

Тому ідіть із Господом в душі
У храм, у це сакральне місце,
Щоб не лишилось місця там чужим,
В кого думки і помисли нечисті.
09.06.2022. © Venera Mar

Я мовчу, але душа кричить...
Ну, а ти...ти спробуй прочитати
Те, про що словами не сказати...
Бачиш...у очах сльоза бринить...

Ти мовчиш, та погляд красномовний –
Він туги і жалю, і болю повний...
Та знаєш ти – не наша в тім вина,
Що ти один і я тепер одна...

28.05.2022р. Venera Mar

Венера Савмар

Подобається

#1845 в Різне
#428 в Поезія

У тексті є: родина чи кохання, біль зради, мрії про зустріч

Відредаговано: 12.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись